Піски (Лохвицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Піски
Країна Україна Україна
Область Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Лохвицький район
Рада Пісківська сільська рада
Код КОАТУУ 5322684901
Картка на сайті ВР картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Піски
Піски на мапі Лохвицького району
Основні дані
Засноване 1092
Населення 2509
Площа 5,935 км²
Густота населення 422,75 осіб/км²
Поштовий індекс 37233
Телефонний код +380 5356
Географічні дані
Географічні координати 050.376 0033.44850°22′32″ пн. ш. 33°26′54″ сх. д. / 50.375556° пн. ш. 33.448333° сх. д. (G)Координати: 50°22′32″ пн. ш. 33°26′54″ сх. д. / 50.375556° пн. ш. 33.448333° сх. д. (G)
Середня висота
над рівнем моря
105 м
Місцева влада
Адреса ради 3723, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с.Піски , тел. 9-75-31
Карта
Піски (Україна)
Піски
Піски
Піски (Полтавська область)
Піски
Піски


Піски́ — село в Україні, Лохвицькому районі Полтавської області. Населення становить 2509 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пісківська сільська рада.

Село вперше згадується у 1092 році під назвою Песочень, сучасна назва з 1600 року


ПІСКИ — село, Лохвицького району, центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Шевченкове і Яремівщина. Розташоване на березі річки Артополот, за 18 км від райцентру. Уперше згадуються в літописі від 1092 року як Пісочень. З середини 17 ст. входило до складу Лохвицької сотні, а з 1760, після її поділу на три сотні — до Янишпольської сотні з центром у с. Брисі; з 1781 року Піски — у складі Лохвицького повіту Чернігівського намісництва, 1796 — Малорос., 1802 — Полтавської губернії. За переписом 1859 у Пісках (село власницьке та козацьке) 546 дворів, 3296 жителів, мурована Успенська церква (1818). На час селянської реформи 1861 належали графині Марії Комаровській. У 1867—79 через село прокладено залізничну лінію Кременчук — Бахмач. У 1888 році у Пісках — 585 дворів, 3236 жителів. Діяло народне училище. У 1910 році Піски — центр волості, 772 двори. 4347 жителі, 25 вітряків, 6 кузень. 2 цегельних заводи, 31 крамниця, народне училище і церковнопарафіяльна школа.

Радянську владу проголошено в січні 1918 року. Під час боротьби з Денікіним 1919 у селі діяв підпільний партизанський штаб. У 1920 році створено комнезам. З 1923 року Піски — центр сільради Лохвицького р-ну Роменського округу, 4707 жителів, створено буряківниче кредитне товариство. У 1929 році в Пісках організовано комуну ім. К. Маркса, в 1931 виникло два колгоспи: «Правда» та ім. Г. К. Орджонікідзе, які 1950 році об'єдналися в одне господарство — колгосп ім. Г. К. Орджонікідзе. Під час німецько-фашистської окупації (14.ІХ.1941—14.ІХ.1943) гітлерівцями вивезено на примусові роботи до Німеччини 244 чоловік, розстріляно — 10 чоловік. У 1960 році колгосп став відділком радгоспу Лохвицького цукрокомбінату (вирощував насіння цукрових та кормових буряків).На території села діяли: Лохвицька районна нафтобаза, Лохвицький районний паливний склад, асфальтобетонний завод, перевалочний пункт Лохвицької заготконтори, відділення зв'язку, середня школа, дільнична лікарня, будинок культури на 300 місць, бібліотека, їдальня. За переписом 1990 року у Пісках проживало 3044 чоловік.

На даний час на території села діють; ТОВ АФ "Червонозаводське бурякогосподарство",ЗОШ І-ІІІ ступенів, відділення зв'язку, дільнична лікарня, будинок культури на 400 місць, бібліотека, дитячий садок.

[ред.] Персоналії

Уродженцями села Піски є український письменник, заслужений артист УРСР (1977) Г. І. Булах, Герої Радянского Союзу М. Ю. Матвієнко (1940), Є. І. Усенко (1944) та В. П. Шульга (1945). У Пісках встановлено: — обеліск на братській могилі радянських воїнів, полеглих під час оборони 1941 і визволення 1943 села від німецько-фашистських, загарбників, 1975 — пам'ятний знак односельцям, що загинули (259 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни, 2008 - пам'ятний знак односельцям - жертвам голодомору 32-33 років. Пам'ятка архітектури — будинок колишньої земської школи та пам'ятка археології — залишки літописного міста Пісочень, згаданого в 1092 році. Біля с. Шевченкове — 7 курганів.

[ред.] Примітки

  1. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 199 с. ISBN 966-8201-26-4


[ред.] Посилання


Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами