Піски (Городоцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Піски
Країна Україна Україна
Область Львівська область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада Великолюбінська селищна рада
Код КОАТУУ 4620955304
Картка на сайті ВР картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Піски
Село Піски на мапі Городоцького району
Основні дані
Засноване 1450 року
Населення 56
Площа 0,911 км²
Густота населення 61,47 осіб/км²
Поштовий індекс 81555
Телефонний код +380 3231
Географічні дані
Географічні координати 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639Координати: 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639
Середня висота
над рівнем моря
278 м
Водойми р.Верещиця
Відстань до обласного центру 30 км
Відстань до районного центру 15 км
Найближча залізнична станція Поріччя-Задвірне
Відстань до залізничної станції 1 км
Місцева влада
Адреса ради 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, тел. 24-229
Карта
Піски (Україна)
Піски
Піски
Піски (Львівська область)
Піски
Піски

Піски́село в Україні, Городоцькому районі Львівської області. Населення становить 56 осіб за переписом 2005 року. Орган місцевого самоврядування - Великолюбінська селищна рада. Біля села зі західної сторони протікає річка Верещиця, яка впадає у Дністер.

Зміст

Історія села [ред.]

Село Піски засноване 1450 року.

Село розташоване на невисокому розлогому пісчаному пагорбі, звідки й походить назва села. Зі всіх сторін село оточують торфовища. Колись це була болотяна місцевість, зараз ця довколишня територія осушена міліорацією і на цих лугах випасають худобу. Із західної сторони села протікає річка Верещиця, через неї бетонний міст веде у сусіднє село Поріччя. Зі сходу на відстані півкілометра знаходиться невеликий ліс Дубрівка, а за ним через поле великий ліс.

У центрі села знаходиться маленький старий цвинтар, на якому залишилося лише декілька пам'ятників, які про нього нагадують. Місце під новий цвинтар було виділено у південно-східній частині пісчаного пагорбу. Пізніше він був розширений, так як місця для захоронень стало не вистачати (все-таки 4 села хороняться на цьому одному цвинтарі). Зараз на одне село стало менше, так як у селі Косівець побудували церкву і зробили свій цвинтар.

У селі зараз є дві церкви - УАПЦ і УГКЦ, які знаходяться по обидва боки від старого цвинтаря.

З розповідей старожилів, колись у селі було всього лише три господарі - Ковч, Пак і Федишин. До тих, в кого було багато землі, наймалися на роботу люди з інших сіл. Платили вони їм за їх роботу по-різному, в більшості випадків землею, на якій вони потім будували собі хату і так вкорінювалися у селі. У такий спосіб село розросталось. Частина господарств у селі з'явилися через родичів господарів, яким вони виділяли частки землі для будівництва. Зараз у селі близько 25 господарств.


Історія церкви [ред.]

Згідно з розповідями старожилів, колись давно люди хотіли побудувати церкву, поїхали возами в ліс за деревом, а як вже верталися назад з возами наповненими деревом, то коні зупинилися у Пісках, що вони тільки не робили, а коні як стали каменем так з цього місця і не зрушили. Тоді подумали люди що це знак Божий, вивантажили дерево з возів і побудували на цьому місці церкву. Так і постала у селі Піски церква, яка також обслуговувала вірян з довколишніх сіл Поріччя, Косівець, Бірче і хутора Підверець.

Під час II світової війни у 1944 році стара дерев'яна церква згоріла. До 1964 року відправляли у хаті священика, яка була спеціально побудована таким чином, що її менша половина служила житлом для священика, а більша половина була облаштована під храм для служіння. Через відмову священика увійти до складу московської православної церкви, церковний храм у селі Піски було закрито, а священик був змушений виїхати. З цього часу громада села Піски свої духовні потреби справляла у селі Чуловичі.

У ???? році церкву підпалили місцеві парубки разом з приїзджими зі Львова, які часто полюбляли грати у футбол на церковному подвір'ї. Згорів дерев'яний дах і ґанок.

У 1986 році на руїнах церкви було знято епізод до фільму "Державний кордон: Фільм 6 - За порогом перемоги", прем'єра якого на телеекранах в СРСР відбулася 27 травня 1987 року. Події фільму відбуваються в Західній Україні в 1947 році, де продовжують боротися за незалежність України повстанські загони ОУН-УПА. Оскільки борці за волю України змальовані у фільмі з негативної сторони, зараз цей фільм заборонений для перегляду в Україні.

У 1989 році взялися за відбудову храму у с. Піски. У цьому ж році храм було освячено на празник Івана Золотоустого 26 листопада 1989 року. Так у селі Піски було відновлено Українську Автокефальну Православну Церкву св. Івана Золотоустого.

Десь за два тижні до празника була спроба захопити храм греко-католиками, які таємно відокремилися від громади і разом на чолі з відомим на той час Іваном Гелем намагались зробити його греко-католицьким. Деякий час люди трималися разом, але потім все-таки розділились. Окупація Західної України Польщею і насильницька католізація українських земель таки дали свій внесок у свідомість людей.

У 2011 році в листопаді 26 на празник село Піски відвідав Митрополит Львівський УАПЦ Макарій, який відправив Архиєрейську Літургію з нагоди свята і здійснив освячення оновленого храму УАПЦ св. Івана Золотоустого. Два роки до того було закінчено внутрішній розпис церкви, а цього року було повністю оновлено зовнішній фасад церкви. На вході до храму збудовано величні арочні ворота.

Частина людей, які відокремилися від громади УАПЦ на початку 1990-их рр., сформували греко-католицьку громаду, у якої не було свого храму, тому відправляли спочатку на дорозі біля церкви, а потім перейшли на місце спаленої старої деревяної церкви, де у 2000 році побудували свій храм.


Галерея [ред.]


Посилання [ред.]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.