Пісні і танці смерті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пісні і танці смерті (рос. Песни и танцы смерти) — цикл з чотирьох пісень для голосу і фортепіано Модеста Мусоргського, написаний протягом 18751877 років.

Пісні вважаються одним з найвидатніших доробків Мусоргського. Музичними засобами Мусоргський втілив трагізм віршів A. Голеніщева-Кутузова. Чотири маски смерті — жорстокої та лицемірної у своїй ненависті перекреслюють любов, мрії і бажання людей.

Пісні[ред.ред. код]

КолисковаКолыбельная»)
Сюжет пісні — Мати, а потім сама смерть співають колисанку помираючій дитині

Серенада
Сюжет пісні — дівчина при смерті мріє про кохання, смерть з'являється їй у вигляді лицаря.

Трепак
Хлопець напідпитку потрапляє у снігову заметіль, смерть змушує його танцювати передсмертний танок трепак, йому мариться літо.

Полководець
Сюжет пісні — смерть виходить на поле битви справжнім полководцем і переможцем. Існує версія про те, що Мусоргський спирався на польську повстанську пісню «Z dymem pożarów»[1].

Оркестрові версії[ред.ред. код]

Відомо, що Мусоргський власноруч збирався оркеструвати ці пісні, проте так і не зробив цього. Невдовзі після смерті автора, пісні були оркестровані Олександром Глазуновим (№ 1 і 3) та Римським Корсаковим (№ 2 і 4). Їх версія була видана 1882 року.

Дмитро Шостакович створив власну оркестровку пісень у 1962 з присвяченням Галині Вишневській. Через 7 років Шостакович, вважаючи, що ці чотири пісні занадто короткі[2], створив своєрідне їх тематичне продовження — Симфонію № 14 для сопрано, баса і оркестру.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інформація польської вікіпедії
  2. Volkov, Solomon, St. Petersburg: A Cultural History (New York: The Free Press, a division of Simon & Schuster, Inc., 1995), 106.