Пісочин (смт)
| Пісочи́н | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Харківська область | ||||||||
| Район | Харківський район | ||||||||
| Громада | Пісочинська селищна громада | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 6325157900 | ||||||||
| Засноване | 1681[1] | ||||||||
| Облікова картка | Пісочин | ||||||||
| Статус міста | з 2023 року | ||||||||
| Населення | ▼ 23 290 (01.01.2018)[2] | ||||||||
| Площа | 8,06 км² | ||||||||
| Координати | 49°57′13″ пн. ш. 36°06′23″ сх. д. / 49.95361° пн. ш. 36.10639° сх. д.Координати: 49°57′13″ пн. ш. 36°06′23″ сх. д. / 49.95361° пн. ш. 36.10639° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 102 м | ||||||||
| Водойма | р. Уди | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Пісочин, Рижов | ||||||||
| До районного центру | |||||||||
| - залізницею | 6 км | ||||||||
| - автошляхами | 2 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 6 км | ||||||||
| - автошляхами | 2 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 62416, Харківська обл., Харківський р-н, місто Пісочин, вул. ім. Беліменків, 2 | ||||||||
| Вебсторінка | Пісочинська громада | ||||||||
|
| |||||||||
Пісочи́н[3] — місто Харківського району Харківської області, центр Пісочинської громади, передмістя Харкова на Полтавському шосе і Ново-Баварському проспекті. Фактично злилося зі Залютиним, Новою Баварією і селищем Подвірки. Найбільший населений пункт Харківського району після Харкова. До 2023 року найбільше за населенням селище міського типу України[2][4].
Раніше був адміністративним центром Пісочинської селищної ради, у яку, крім того, входили села Надточії, Олешки і селище Рай-Оленівка.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Розташований вздовж річки Уди на Полтавському шосе та Ново-Баварському проспекті. Фактично злився з Новою Баварією і селищем Подвірки (раніше Куряж). Пісочином протікає річка Уда. Переважна (і вся історична) частина селища розташована на правому, високому березі річки, на низинному лівому розташовано фірму «Лоск» (майдан Юрія Кононенка) та Курязький ДБК.
Клімат[ред. | ред. код]
Пісочин знаходиться у південній зоні помірного клімату: спекотне, посушливе літо та помірно холодна зима. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20 °C (68 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -6.1 °С (21 °F).[5]
| Клімат Пісочина | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −3 | −2 | 2 | 13 | 21 | 24 | 26 | 25 | 19 | 11 | 3 | −1,1 | 11 |
| Середня температура, °C | −6 | −5 | 0 | 8 | 15 | 18 | 20 | 19 | 14 | 7 | 0 | −3 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −9 | −8 | −3 | 4 | 10 | 13 | 15 | 14 | 9 | 3 | −1 | −5 | 3 |
| Норма опадів, мм | 41 | 31 | 28 | 35 | 51 | 57 | 62 | 48 | 49 | 43 | 44 | 39 | 528 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Назва[ред. | ред. код]
Селище розташоване на піщаних ґрунтах берега річки Уди і спочатку лежало на її правій притоці річці Пісочній, яка нині практично пересохла.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
- 1681 — перша згадка про село[1].
- У 1779 це була «військова слобода». Населення було 198 «військових обивателів» і 49 душ «власницьких підданих», усього 247 — швидше за все, тільки чоловіків[6]
- 1864 року в казенному селі Пересічнянської волості Харківського повіту мешкало 802 особи (393 чоловічої статі та 409 — жіночої), налічувалось 280 дворових господарств, існували православна церква й трактир[7].
- У 1871 році Харківським товариством поширення у народі грамотності була відкрита у селі одна з перших у Східній Україні безплатна народна бібліотека[8].
- 1914 — кількість мешканців зросла до 1834 осіб[9].
- 1922 — заснована сільськогосподарська артіль «Червоний незаможник».
- 1926 — відкрита Курязька дитяча колонія.
- 1929 — заснований колгосп ім. Шевченка.
- 1976 — почала працювати СТО Пісочин.
- 1988 — заснована фірма «Лоск».
- 1989 — зданий в експлуатацію Курязький ДБК великопанельного домобудівництва.
- У вересні 2012 року частина селища (вулиці Надії, Курська, Різдвяна, Червонобаварська, провулок Надії, частини вулиці Веселої і Полтавського шосе) була включена в межі міста Харкова.[10]
- Починаючи з липня 2023 року Пісочин отримав статус міста. [4]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 60,78% |
| російська | 38,44% |
| вірменська | 0,34% |
| білоруська | 0,10% |
| інші/не вказали | 0,34% |
Транспортне сполучення[ред. | ред. код]
На території селища знаходяться зупинні пункти Рижов і Пісочин.
Через населений пункт проходять автомобільні шляхи М03 (E40 — автомобільна дорога України міжнародного значення Київ — Харків — Ростов), М18 (E105 — автомобільна дорога України міжнародного значення Харків — Сімферополь — Алушта — Ялта).
Найближча станція метро — «Холодна гора».
Важливі об'єкти й визначні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Санаторій «Гай»[12][13].
- Храм Василя Великого[14]
- Курязька дитяча колонія, де починав свою педагогічну діяльність Антон Макаренко.
- Скіфський некрополь.[15]
- Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак воїнам-землякам. Поховано 300 воїнів.
Економіка[ред. | ред. код]
В місті розташовані такі великі підприємства:
- Приватна виробничо-комерційна фірма «Лоск», до складу якої входять найбільший в Україні автомобільний ринок і Завод з промислової переробки скла.
- Курязький домобудівний комбінат[16].
- ТОВ «Олімп-2001», яке виробляє меблі, зокрема дитячі. До складу АТ «Олімп» у 2001 була переведена Харківська меблева фабрика № 4.
- Найбільша в області станція техобслуговування автомобілів «СТО Пісочин».
- ТОВ «Стірол».[17]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Єдинович Михайло Олександрович (1881 — ?) — український громадський діяч у Маньчжурії (1917—1945)
- Кононенко Віталій Григорович (* 1937) — український фізик, доктор фізико-математичний наук, професор.
- Шевченко Володимир Якович — український військовик, сотник Армії УНР
- Скрипнік Дар'я Костянтинівна — відома українська співачка й письменниця, волонтерка.
Фотографії[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://dalizovut.narod.ru/filaret/fila2_13.htm
- ↑ а б Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Звуковий аналіз слова пісочин
- ↑ а б Про прийняття за основу проекту Закону України про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
- ↑ Клімат Пісочина
- ↑ Опис Харківського намісництва кінця XVIII в. Описово-статистичні джерела. — К.: Наукова думка, 1991. ISBN 5-12-002041-0
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Коломієць, 1998, с. 100.
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» [Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.]
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ Санаторій «Гай» (рос.)
- ↑ Санаторій «Гай» (рос.)
- ↑ Церква Василя Великого [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
- ↑ АТЗТ «Куряжский ДСК» (рос.)
- ↑ СТІРОЛ, youcontrol.com.ua
Джерела[ред. | ред. код]
- «История городов и сел Украинской ССР», Том «Харьковская область», стр. 622
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- Прогноз погоди в смт Пісочин
- Коломієць Т. В. Харківське товариство поширення у народі грамотності (1869—1920 рр.). — Харків : Консум, 1998. — 192 с. — ISBN 966-7124-34-7.
| ||||||||
| ||||||||
