Пісочник морський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пісочник морський
Snowy Plover Morro Strand.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Сивкові (Charadriidae)
Рід: Пісочник (Charadrius)
Вид: Пісочник морський
Біноміальна назва
Charadrius alexandrinus
Linnaeus, 1758
Підвиди
3—5, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Charadrius alexandrinus
ITIS logo.jpg ITIS: 176510
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 50392
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Charadrius alexandrinus

Пісочник морський, зуйок морський (Charadrius alexandrinus) − прибережний птах ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). Один з 5-ти видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Морський пісочник, в Каліфорнії

Стрункий, трохи менший за шпака кулик з досить коротким дзьобом та ногами. Маса тіла — 32–56 г, довжина тіла — 5—17 см, розмір крила — 31—35 см. Характерний статевий диморфізм. Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху сірувато-бурий; лоб, «брови», горло, шия і низ білі; спереду тім'я і через очі проходять чорні смуги; задня частина тім'я і потилиця іржасто-руді; на боках шиї чорні плями; вздовж основи бурих махових пер проходить біла смуга; крайні стернові пера білі; центральні − бурі, з білою верхівкою; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні чорний і рудий кольори замінені бурим. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні. Молодий птах схожий на дорослу самку.

Голос[ред.ред. код]

Закличний крик звучить як ніжне «паї» та «піт-піт». Під час токового польоту видають трель «пють, пітть, пітт-пітт…», яка починається повільно, потім поступово прискорюється і закінчується в швидкому темпі.

Підвиди[ред.ред. код]

Різні автори виділяють 3—5 підвидів:

  • Charadrius alexandrinus alexandrinus Linnaeus, 1758
  • Charadrius alexandrinus dealbatus (Swinhoe 1870)
  • Charadrius alexandrinus nivosus (Cassin, 1858)
  • Charadrius alexandrinus occidentalis (Cabanis, 1872)
  • Charadrius alexandrinus seebohmi Hartert & Jackson, 1915

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Charadrius alexandrinus

Має широкий гніздовий ареал: від південної Європи до Японії, а також в Еквадорі, Перу, Чилі, на півдні США та Карибських островах. В Україні гніздиться на прибережних ділянках Чорного і Азовського морів, на Сиваші та у Дніпропетровській області. Під час кочівель і міграцій може спостерігатись у інших частинах країни.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

За даними МСОП станом на 2002 р. чисельність виду становила 280—460 тис. пар. На початку ХХ ст. популяція в Європі нараховувала 22—35 тис. пар [1]. Протягом останніх двох десятиріч популяція по усій Європі різко скоротилася. До 1970-х рр. був численним птахом Азово-Чорноморського узбережжя. У середині 1980-х рр. нараховували 4–5 тис. пар. На початок XXI ст. чисельність в Україні становила близько 1750—2150 пар. Фактори, що негативно впливають на чисельність: інтенсивне освоєння прибережних біотопів та їх трансформація, зростаюче рекреаційне навантаження, господарська діяльність, випасання худоби у місцях гніздування, ріст чисельності здичавілих собак, сірої ворони, лисиці, єнотовидного собаки.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах. Гніздиться вздовж узбережжя морів і солоних озер. Навесні прилітає в березні–квітні. Тримається групами, поодинці або у зграях з іншими куликами на пляжах піщаних і піщано-черепашкових островів та кіс, відкритих ділянках узбережжя з розрідженою трав'яною рослинністю або без неї, солончаках. Гніздиться в квітні–серпні у моновидових або змішаних колоніях разом з крячками та куликами. Гніздо має вигляд невеликого заглиблення з камінцями або уламками черепашок молюсків. Самка відкладає кладку з 3 блідо-оливкових або глинисто-жовтих з темними дрібними плямами яєць. Птахи насиджують їх протягом 23–26 діб. Пташенята з'являються у травні–серпні. Пташенята виводкові, літати починають у 25–26-денному віці. Успіх гніздування становить 25–35%. До місць зимівлі птахи відлітають в серпні–жовтні. Живиться дрібними водяними безхребетними.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − вразливий). В Україні охороняється у межах об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих на узбережжі морів. З метою ефективнішої охорони слід створити національний природний парк на Сиваші, заповідник на Керченському півострові, орнітологічний заказник на лимані Хаджидер, Солонець-Тузли та регіональний ландшафтний парк на Куяльницькому лимані. Потрібно регулювати чисельність хижаків; регламентувати рекреацію та випасання худоби у місцях гніздування; проводити заходи з покращання стану біотопів, які використовуються видом.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)

Джерела[ред.ред. код]

  • Корзюков А. І., Панченко П. С. Пісочник морський // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 448. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К.: АН УРСР, 1957. — 432 с.