Пістолет Макарова
| Пістолет Макарова | |
|---|---|
 Пістолет Макарова |
|
| Тип: | Самозарядний пістолет |
| Походження: |  СРСР |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1951-досі |
| Використовувалось | Див. Поширення |
| Війни | Інтервенція СРСР до Афганістану, Vietnam War |
| Історія виробництва: | |
| Конструктор | Микола Макаров |
| Виробник | Іжевський механічний завод (СССР/Росія), Ernst Thaelmann / Simson (Suhl) (Німеччина), Arsenal (Болгарія), Norinco (Китай) |
| Характеристики | |
| Маса | 0,733 кг |
| Довжина | 161,5 мм |
| Довжина ствола, мм: | 93,5 мм |
| Ширина | 126,75 м |
| Стрільців | 30,5 |
| Тип боєприпасу | 9×18 мм ПМ |
| Механізм | Вільний затвор |
| Дульна швидкість | 315 м/с |
| Прицільна дальність | 50 м |
| Максимальна дальність | 100 м |
| Тип боєпостачання | магазин на 8 патронів (на деяких російських моделях магазини на 10 чи 12 патронів) |
| Приціл | відкритий |
9-мм пістолет Макарова — радянський самозарядний пістолет, прийнятий на озброєння Збройних сил та правоохорончих структур СРСР в 1951 році.
Зміст |
Історія створення пістолета [ред.]
У роки Другої світової війни короткоствольна зброя пройшла серйозну перевірку. Досвід цієї війни породив нові тактико-технічні вимоги до пістолетів, зокрема їм треба було стати компактнішими, легшими, надійнішими та скорострільнішими. Пістолет ТТ зр. 1933 р. мав численні недолікі, а саме: ненадійна фіксація магазину, незручна форма рукоятки тощо. Крім того, було визнано за доцільне мати на озброєнні армії два типа пістолета: автоматичний з довгим стволом — для офіцерів та сержантів, що будуть безпосередньо брати участь в бойових діях (ним став пістолет Стєчкіна), і компактний — для старших офіцерів і як «зброя мирного часу».
Тому, у 1945 році, на вимогу Радянської Армії, в СРСР було оголошено конкурс на розробку нового компактного пістолета для оперативно-бойового застосування. Технічні вимоги до пістолета були досить жорсткими. За умовами конкурсу, новий пістолет повинен був перевершувати ТТ за масогабаритними показниками (бути компактнішим, зручним для застосування у ближньому бою), надійністю у польових умовах та влучністю стрільби, застосовувати патрон 7,65 мм або 9 мм, крім того, ще й повинен бути технологічним у масовому виробництві. При цьому ще й орієнтувалися на порівняно невелику потужність та застосування пістолета в раптових зіткненнях з противником на малих дальностях. В результаті спочатку був створений новий патрон до пістолета — 9×18 мм, який за потужністю представляє собою той розумний максимум, що можна використовувати в пістолеті з вільним затвором. В основу цієї розробки лягли довоєнні німецькі праці у тому ж напрямку, що приводить до створення фірмою GECO патрону 9×18 Ultra. Потрібно зазначити, що незважаючи на однакові позначення, радянський патрон невзаємозамінний з німецьким, так як має великий діаметр кулі (справжній калібр радянського патрону — 9,39 мм).
У конкурсі на новий пістолет взяли участь відомі конструктори — Токарєв Ф. В., Воєводін П. В., Коровін С. А., Раков І. І., Сімонов С. Г., а також молоді, ще мало відомі — Макаров М. Ф. з Тули, Сєврюгін Г. В., Клімов А. Л. і Лобанов А. І. з Іжевська. Після серії жорстких випробувань на надійність кращим був визнаний зразок під 9-мм патрон, сконструйований колективом інженерів на чолі з Миколою Федоровичем Макаровим.
Ескізне пророблення ПМ завершалося у 1947 р. В 1948 був підготовлений остаточний варіант проекту.
Виробництво нового пістолета було налагоджено в Іжевську у 1949 році та продовжувалось більше 50 років. На озброєння Радянської Армії, МВС та органів держбезпеки пістолет Макарова, чи ПМ, офіційно був прийнятий в 1951 році. Однак у середині 1990-х років в конкурсі на штатну зброю для російських силових структур модернізований варіант пістолета Макарова — ПММ — програв пістолету Яригіна (ПЯ). Що ж стосується України, то відомо, що на заміну пістолету Макарову для правоохоронних органів держави КП «НВО «Форт» МВС України» розробило новий пістолет Форт-12 під той ж самий патрон, що й в ПМ.
Опис [ред.]
 |
Розділ ще не готовий |
Модифікації [ред.]
|
|
Розділ ще не готовий |
Іменна вогнепальна зброя [ред.]
|
|
Розділ ще не готовий |
Поширення [ред.]
Афганістан[1]
Албанія[2]
Ангола[1]
Вірменія[1]
Азербайджан[1]
Болгарія[1]
Білорусь[1]
КНР: Використовувався Народно-визвольною армією Китаю у 1959 під назвою Тип 59. Виготовлялась локально з незначними косметичними особливостями.[3]
Куба[1] (виготовлялись за ліцензією)
НДР — Використовувались копії пістолета.[4]
Еритрея[1]
Естонія[1]
Ефіопія[1]
Грузія[1]
Ірак[1]
Казахстан[1]
Киргизстан[1]
Лаос[1]
Латвія[1]
Литва[1]
Македонія[1]
Мальта[1]
Молдова[1]
Монголія[1]
Мозамбік[1]
Нікарагуа[1]
КНДР[5]
Польща[1]
СРСР[6]
Росія[6]
Сирія[1]
Таджикистан[1]
Туркменістан[1]
Україна[1]
Узбекистан[1]
Примітки [ред.]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group; 35 edition (January 27, 2009). ISBN 978-0710628695. (англ.)
- ↑ http://www.specialoperations.com/Foreign/Albania/Default.htm
- ↑ Kokalis, Peter. Weapons Tests And Evaluations: The Best Of Soldier Of Fortune. Paladin Press. 2001. pp99-102.
- ↑ Hogg, Ian (2002). Jane's Guns Recognition Guide. Jane's Information Group. ISBN 0-00-712760-X. (англ.)
- ↑ http://www.fas.org/nuke/guide/dprk/nkor.pdf
- ↑ а б Marchington, James (2004). The Encyclopedia of Handheld Weapons. Lewis International, Inc. ISBN 1-930983-14-X.
Джерела [ред.]
- Болотин Д. Н. История советского оружия и патронов. — СПб.:Полигон, 1995
- Жук А. Б. Энциклопедия стрелкового оружия — М.: Воениздат, 1998
- Неизвестный Макаров.//Оружие, № 10, 2004, специальный выпуск.
- М. Драгунов. В честной борьбе.//Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение, 2008, № 1, с. 14-25
Посилання [ред.]
 |
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття про вогнепальну зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
