Пістолет Макарова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пістолет Макарова
Пистолет Макарова.png
Пістолет Макарова
Тип: Самозарядний пістолет
Походження: СРСР СРСР
Історія служби
Термін використання 1951-досі
Використання у Див. Поширення
Війни Інтервенція СРСР до Афганістану, Vietnam War
Історія виробництва:
Конструктор Микола Макаров
Виробник Іжевський механічний завод (СССР/Росія), Ernst Thaelmann / Simson (Suhl) (Німеччина), Arsenal (Болгарія), Norinco (Китай)
Характеристики
Маса 0,733 кг
Довжина 161,5 мм
Довжина ствола, мм: 93,5 мм
Ширина 126,75 м
Стрільців 30,5
Тип боєприпасу 9×18 мм ПМ
Механізм Вільний затвор
Дульна швидкість 315 м/с
Прицільна дальність 50 м
Максимальна дальність 100 м
Тип боєпостачання магазин на 8 патронів (на деяких російських моделях магазини на 10 чи 12 патронів)
Приціл відкритий

9-мм пістолет Макарова — радянський самозарядний пістолет, прийнятий на озброєння Збройних сил та правоохорончих структур СРСР в 1951 році.

Історія створення пістолета[ред.ред. код]

У роки Другої світової війни короткоствольна зброя пройшла серйозну перевірку. Досвід цієї війни породив нові тактико-технічні вимоги до пістолетів, зокрема їм треба було стати компактнішими, легшими, надійнішими та скорострільнішими. Пістолет ТТ зр. 1933 р. мав численні недоліки, а саме: ненадійна фіксація магазину, незручна форма рукоятки тощо. Крім того, було визнано за доцільне мати на озброєнні армії два типа пістолета: автоматичний з довгим стволом — для офіцерів та сержантів, що будуть безпосередньо брати участь в бойових діях (ним став пістолет Стєчкіна), і компактний — для старших офіцерів і як «зброя мирного часу».

Тому, у 1945 році, на вимогу Радянської Армії, в СРСР було оголошено конкурс на розробку нового компактного пістолета для оперативно-бойового застосування. Технічні вимоги до пістолета були досить жорсткими. За умовами конкурсу, новий пістолет повинен був перевершувати ТТ за масогабаритними показниками (бути компактнішим, зручним для застосування у ближньому бою), надійністю у польових умовах та влучністю стрільби, застосовувати патрон 7,65 мм або 9 мм, крім того, ще й повинен бути технологічним у масовому виробництві. При цьому ще й орієнтувалися на порівняно невелику потужність та застосування пістолета в раптових зіткненнях з противником на малих дальностях. В результаті спочатку був створений новий патрон до пістолета — 9×18 мм, який за потужністю представляє собою той розумний максимум, що можна використовувати в пістолеті з вільним затвором. В основу цієї розробки лягли довоєнні німецькі праці у тому ж напрямку, що приводить до створення фірмою GECO патрону 9×18 Ultra. Потрібно зазначити, що незважаючи на однакові позначення, радянський патрон невзаємозамінний з німецьким, так як має великий діаметр кулі (справжній калібр радянського патрону — 9,39 мм).

У конкурсі на новий пістолет взяли участь відомі конструктори — Токарєв Ф. В., Воєводін П. В., Коровін С. А., Раков І. І., Сімонов С. Г., а також молоді, ще мало відомі — Макаров М. Ф. з Тули, Сєврюгін Г. В., Клімов А. Л. і Лобанов А. І. з Іжевська. Після серії жорстких випробувань на надійність кращим був визнаний зразок під 9-мм патрон, сконструйований колективом інженерів на чолі з Миколою Федоровичем Макаровим.

Ескізне пророблення ПМ завершалося у 1947 р. В 1948 був підготовлений остаточний варіант проекту.

Виробництво нового пістолета було налагоджено в Іжевську у 1949 році та продовжувалось понад 50 років. На озброєння Радянської Армії, МВС та органів держбезпеки пістолет Макарова, чи ПМ, офіційно був прийнятий в 1951 році. Однак у середині 1990-х років в конкурсі на штатну зброю для російських силових структур модернізований варіант пістолета Макарова — ПММ — програв пістолету Яригіна (ПЯ). Що ж стосується України, то відомо, що на заміну пістолету Макарову для правоохоронних органів держави КП «НВО «Форт» МВС України» розробило новий пістолет Форт-12 під той ж самий патрон, що й в ПМ.

Опис[ред.ред. код]

Модифікації[ред.ред. код]

Іменна вогнепальна зброя[ред.ред. код]

Поширення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group; 35 edition (January 27, 2009). ISBN 978-0710628695. (англ.)
  2. http://www.specialoperations.com/Foreign/Albania/Default.htm
  3. Kokalis, Peter. Weapons Tests And Evaluations: The Best Of Soldier Of Fortune. Paladin Press. 2001. pp99-102.
  4. Hogg, Ian (2002). Jane's Guns Recognition Guide. Jane's Information Group. ISBN 0-00-712760-X. (англ.)
  5. http://www.fas.org/nuke/guide/dprk/nkor.pdf
  6. а б Marchington, James (2004). The Encyclopedia of Handheld Weapons. Lewis International, Inc. ISBN 1-930983-14-X.

Джерела[ред.ред. код]

  • Болотин Д. Н. История советского оружия и патронов. — СПб.:Полигон, 1995
  • Жук А. Б. Энциклопедия стрелкового оружия — М.: Воениздат, 1998
  • Неизвестный Макаров.//Оружие, № 10, 2004, специальный выпуск.
  • М. Драгунов. В честной борьбе.//Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение, 2008, № 1, с. 14-25

Посилання[ред.ред. код]


Щит та меч Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
АК47 Це незавершена стаття про вогнепальну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.