Mannlicher M1894
| Mannlicher M1894 | |
|---|---|
 | |
| Тип | напівавтоматичний пістолет |
| Походження |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Фердинанд Манліхер |
| Виробник |
Österreichischen Waffenfabriks-Gesellschaft, Steyr FAB. D'Armes, Neuhausen |
| Виготовлення | 1894–? |
| Виготовлена кількість |
≈ 220 шт. |
| Характеристики | |
| Вага |
1 кг (модель калібру 7,6 мм) 0,845 кг (модель калібру 6,5 мм) |
| Довжина |
228 мм (модель калібру 7,6 мм) 220 мм (модель калібру 6,5 мм) |
| Довжина ствола |
185 мм (модель калібру 7,6 мм) 170 мм (модель калібру 6,5 мм) |
|
| |
| Набій |
7,6×24mmR[1] 6.5×23mmR[2] |
| Дія | Рухомий вперед ствол |
| Дульна швидкість | 240 м/с (790 фут/с) |
| Система живлення | 5-зарядний незнімний магазин |
|
| |
Mannlicher M1894 у Вікісховищі | |
Mannlicher M1894 — один з найперших самозарядних (напівавтоматичних) пістолетів, сконструйований австрійським зброярем Фердинандом Манліхером у 1894 році. Пістолет характеризується незвичайною для сучасних пістолетів роботою автоматики.
Виробництво і тестування[ред. | ред. код]
Зброя кінця 19 століття являє собою незвичайні та унікальні зразки, власне, до таких відноситься і пістолет Mannlicher M1894. Втім, попри інноваційність його автоматики для короткоствольної зброї того часу та простоту конструкції відносно інших автоматичних систем, цей пістолет ніде не був прийнятий на озброєння[3]. Сконструйований та представлений на розгляд австрійських військових у 1894 році, пістолет за рішенням зброяра повинен був замінити морально застарілі у армії револьвери. Проте, через невідповідності до вимог військових щодо самозарядних пістолетів та виявлені надалі проблеми під час випробувань, він не був у змозі конкурувати з ними[4][5]. Внаслідок цього, пістолет був знятий з конкурсу та відправлений зброярем на допрацювання. Згодом, проваливши тестування в інших арміях, з огляду на невелику перспективність зброї, конструктор перейшов до розробки нових моделей (зокрема M1896[6]), що використовували принцип віддачі при вільному затворі і нерухомому стволі.
Спершу виготовленням пістолетів зайнялася Австрійська фірма Штайр (Österreichischen Waffenfabriks-Gesellschaft). Після виготовлення близько 50 екземплярів експериментального зразка і проведення початкового тестування у Австрії у 1895 році, на підприємстві Штайр було замовлено ще 100 пістолетів калібру 7,6 мм для військових випробувань[7]. Утім отримавши незадовільні результати, у 1897 році комісія відхилила рішення прийняття пістолета на озброєння[5].
В цей час, швейцарська армія проводила переозброєння своєї кавалерії. У Швейцарії зброяр мав добру репутацію та підтримував тісні стосунки зі збройовим заводом у Нойхаузені, завдяки чому вдалося реалізувати замовлення на виробництво близько 70 модернізованих пістолетів калібру 6,5 мм для нових випробувань. Серед цих пістолетів декілька екземплярів мали спеціальні пази для кріплення кобури-прикладу[7].
Проте, не пройшовши випробування у Швейцарії, згодом пістолет провалив і тест на міцність, що проводився на Спрингфілдському арсеналі для Армії США у 1898 році. Вже на початку випробувань зброя мала проблеми з досиланням набоїв, а у підсумку, зробивши 281 постріл з 500 запланованих, ствол пістолета вибухнув[8], що було підтвердженням його ненадійності та неможливості заміни ним револьверів в армії. Не підібравши задовільний рівень гартування сталі для ствола пістолета[7], зброяр припинив його подальшу модернізацію та розпочав розробляти моделі з вільним затвором[6].
Конструкція та принцип дії[ред. | ред. код]
Пістолет відноситься до тих, у яких для роботи автоматики використовується сила тертя кулі о нарізи у стволі. Для заряджання пістолета необхідно звести курок, спустити його, і тримаючи спусковий гачок натиснутим, відтягнути ствол за виступ у крайнє переднє положення. При натисканні на спусковий гачок виконується контрольний спуск курка та повертається ствольна затримка, яка утримує ствол у передньому положенні. Тоді зарядити 5 набоїв за допомогою обойми, ввівши її у приймальне вікно, або поодинці, і відпустити спусковий гачок[3]. Завдяки УСМ подвійної дії, постріл можна зробити як зі зведеного заздалегідь курка, так і самовзводом, при довгому натисненні на спусковий гачок[5].
Принцип дії механізмів пістолета полягає в такому: при надходженні до магазину, набої проходять крізь заскочку-фіксатор, що встановлена у приймальному вікні, яка пропускає набій в магазин та повертається у вихідне положення за рахунок своєї пружини, утримуючи набій у магазині. Верхній набій у магазині завжди розташовується на шляху ходу ствола назад. Відпущений спусковий гачок своїм хвостовиком взаємодіє зі ствольною затримкою, опускає її вниз та виводить з вирізу у нижній частині ствола. Сам ствол під дією зворотньої пружини, рухається назад, захоплюючи верхній набій, що навпроти та зупиняється, впершись з набоєм у патроннику у нерухому раму пістолета. Зафіксований набій захоплюється екстрактором, який рухається у пазі уздовж ствола. Після спуску, курок, вийшовши із зачепа, детонує встановленим бійчиком капсуль готового до відстрілу патрона. Після детонації, під дією виштовхувальної сили порохових газів, куля, рухаючись по стволу, врізається у його нарізи і рухає ствол уперед і далі за інерцією, коли вже покидає його. Досягнувши певної точки, ствол різко тягне за собою екстрактор, дістаючи стріляну гільзу з патронника та викинувши її вправо і вгору за рахунок імпульсу та чергового набою, який подається з магазину. Піднявшись на рівень ствола, наступний набій фіксується заскочкою. Рухаючись весь цей час вперед, ствол стискає зворотну пружину, що розміщується у кожусі ствола. Ствол, доки натиснутий спусковий гачок, утримується ствольною затримкою у передньому положенні. Пістолет готовий до наступного пострілу.[3][4][5][7][8]
Загальна оцінка зброї[ред. | ред. код]
У ході тесту виявилось, що пістолет, внаслідок своєї специфіки, не має значних переваг над револьверами, щоб замінити їх у військах. Узагальнюючи конструктивні особливості, можна виділити такі переваги та недоліки даної моделі:[3][5]
Переваги:
- безпека певною мірою, оскільки жодна з частин пістолету не рухається назад за його межі, знижуючи ймовірність травмування стрільця при невмілому поводженні зі зброєю;
- мала кількість деталей для такого типу зброї, внаслідок цього, елементарність неповного розбирання для чищення і змащення;
- великий ресурс УСМ та його надійність, адже за такого принципу роботи автоматики, у зброї зношується здебільшого ствол та зворотна пружина.
Недоліки:
- мала місткість магазину (менша ніж у більшості револьверів того часу), в цілому зважаючи на револьверне компонування пістолета;
- повільне перезаряджання (основний недолік незнімного магазину, властивий багатьом тогочасним самозарядним пістолетам);
- низький ресурс ствола, у зв'язку з великим навантаженням на нього при пострілі та його відносно слабку пружину (результати тестів на Спрингфілдському арсеналі — як один з аргументів);
- висока вартість виготовлення, оскільки деталі пістолета здебільшого фрезеровані і мають складну форму;
- велика маса та габарити;
- низька скорострільність при стрільбі зі зведеного курка (нарівні з револьверами).
Посилання[ред. | ред. код]
- 6.5mm Mannlicher 1894 at James D Julia [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Mannlicher Model 1894 Pistols [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 7.6 mm Mannlicher / 7.60 mm Mannlicher Mod.1894. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 7 лютого 2018.
- ↑ 6.5x23 Mannlicher Mod. 1894 / 6.5 Mannlicher Pistol. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
- ↑ а б в г Пистолет Mannlicher M1894. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ а б Mannlicher M1894. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ а б в г д Mannlicher Model 1894 Pistols. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ а б Mannlicher Model 1896 Pistols. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ а б в г Пистолет Манлихер образца 1894 года (Mannlicher M1894) и его разновидности. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ а б 6.5mm Mannlicher 1894 at James D Julia. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 18 лютого 2017.