Пітер Барлоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пітер Барлоу
англ. Peter Barlow
Peter Barlow(math).jpg
Народився 13 жовтня 1776(1776-10-13)
Норвіч, Велика Британія
Помер 1 березня 1862(1862-03-01) (85 років)
Вуліч, Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Галузь наукових інтересів фізика, математика, механіка
Вчене звання член Лондонського королівського товариства (з 1823).
Відомий завдяки: лінзою Барлоу, таблицями Барлоу, формулою Барлоу
Нагороди медаль Коплі (1825)

Пітер Барлоу (англ. Peter Barlow; *13 жовтня 1776 — †1 березня 1862)[1][2] — англійський фізик і математик.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Барлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон)[1][3]. На цій посаді Барлоу працював до 1847 року[2]. У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук[4]. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках. Він також провів декілька розслідувань для новоствореної Залізничної інспекції на початку 1840-х років.

Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття.

Наукові заслуги[ред.ред. код]

Наукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»[5]). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, дерева, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana».

Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств. Його основні роботи:[1][3]

Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів». Шосте видання (1867) першої з цих робіт було підготовлене синами Барлоу після його смерті і доповнене біографією їх батька.

Також, відомий роботами, присвяченими дослідженню електромагнетизму (колесо Барлоу), розробці конструкцій ахроматичних телескопів (лінза Барлоу)[1][3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Encyclopedia Britannica Online: Peter Barlow
  2. а б Lance Day and Ian McNeil, Biographical dictionary of the history of technology, Routledge, 1995, page 42.
  3. а б в MacTutor Biography: Peter Barlow
  4. «Book of Members, 1780-2010: Chapter B». American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 2013-03-24. Процитовано 2011-05-17. 
  5. Таблицы Барлоу/ Под. ред. Л. С. Хренова. М.: Наука, 1975. - 376 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Храмов Ю. А. Физики [Текст] : биографический справочник / Ю. А. Храмов. - К.: Наукова думка, 1977. — 510 с.

Посилання[ред.ред. код]