Пітч (скелелазіння)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лазіння у національному парку Джошуа-Три.

Пітч (скелелазіння) — термін скелелазіння, льодолазіння, що означає вертикальну ділянку скельного маршруту між двома страхувальними пунктами — «станціями».

У скелелазінні протяжність пітчу визначається довжиною мотузки, довжина якої зазвичай становить 50-60 м. Проте довжина пітчу визначається не завжди довжиною мотузки, а умовами скельного рельєфу, місцями можливої організації страхувальної станції і відповідно зміни ведучого в зв'язці.

Довгий скельний маршрут отримав назву мультипітч, тобто такий що складається з кількох послідовних пітчів.

Для характеристики складності кожного пітчу використовуються спеціальні умовні позначення.

Поняття «пітч» може іноді використовуватися в спелеології для позначення вертикальних ділянок печери, які проходяться по мотузці, але серед спелеологів використовується термін « колодязь»[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] Тимофеев Д. А., Дублянский В. Н., Кикнадзе Т. З. Терминология карста — М.: Наука, 1991.