Піца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pizza im Pizzaofen von Maurizio.jpg

Пі́ца (італ. pizza) — італійська національна страва, а саме, корж зазвичай круглої форми, який покривається томатною пастою та сиром і запікається. В піцу можуть додаватися різні інгредієнти, такі як м'ясо, шинка, салямі, морські продукти, овочі, фрукти, гриби, зелень та інші. Для виготовлення піци використовують дріжджове тісто. Всі продукти для піци ріжуться маленькими шматочками, подібними один до одного. Заготівлю для піци виготовляють руками, без допомоги валка, через що тісто стає пухкішим. Випікають піцу в печах дровами з дерев місцевих порід: каштана, клена та ін. Печі мурують з туфу (місцевої вулканічної породи). Сучасні печі виготовляють зі спеціальних сортів кераміки. Температура в печі сягає 350 °C. В печі вогонь підтримується цілодобово, за винятком її ремонту.

Спеціальні заклади, що спеціалізуються на приготуванні піци, називаються піцеріями. Кухар, що готує піцу називається піцайоло (італ. pizzaiolo).

Піца поширилась по всьому світі і стала інтернаціональною стравою.

Історія піци[ред.ред. код]

  • Винахід піци приписують давньоримському полководцю та гурману Лукуллу. Свою популярність Лукулл здобув скоріше завдяки своїм прошеним бенкетам, аніж військовому ремеслу. Неаполітанці дотепер цінують страви, які колись прикрашали його бенкетний стіл. Однією із цих страв була піца а ля наполетана — золотаво-жовтого кольору, з кислого тіста, спечена на деревному вугіллі.
  • Греція врівні з Італією змагається за звання батьківщини піци. У Древній Греції почали запікати плоскі коржі з тіста разом з начинкою з овочів, м'яса, оливок, молочних продуктів, тощо. Ця грецька піца називалася plakuntos.
  • Одного разу влітку в Неаполі королева савойська Маргеріта гуляла зі своєю родиною по парку Каподімонте. Вона неодноразово чула про піцу й вирішила, зрештою, її скуштувати. Місцевий піцайоло був дуже улещений тим, що сама королева вирішила покуштувати саме його піцу, і спеціально для неї спік піцу за новим рецептом. Відтоді піца з помідорами, сиром моцарелою та листям базиліку називається як піца Маргеріта. До того ж, кольори цих продуктів: червоний, білий та зелений символізують прапор Італії.

Тісто та начинка[ред.ред. код]

Для приготування піци використовується дріжджове прісне тісто. Згідно з класичним рецептом, на 1,8 кілограма борошна потрібно один літр води. Кількість дріжджів залежить від того, скільки часу виділяється на те, щоб тісто підійшло, а також від температури та вологості повітря.

Типові складники начинки:

  • Сир моцарела, рікота, пекоріно та ін.
  • Гриби, яйця
  • Салямі, шинка сиров'ялена та варена, сосиски, сира свиняча ковбаса
  • Тунець із консервів, філе кільки, морепродукти
  • Артишоки, солодкий та гострий перець, баклажани, помідори, броколі фріарель, цибуля
  • Часник, орігано, базилік, каперси

Класичні види піци[ред.ред. код]

  • Піца Маргарита — для її приготування беруться певні компоненти: помідори Сан-Марцано, оливкова олія, сир моцарела, базилік, сіль.
  • Піца Марінара — названа на честь рибалок, які традиційно їли її на сніданок, заправляється помідорами, часником, оливковою олією, орігано.
Піца пепероні (американський варіант)
  • Піца пеппероні — найпопулярніша піца в Америці. Свою назву одержала завдяки начинці з пікантної італійської ковбаси пеппероні. Назва ковбаси походить від італійського найменування маленьких гострих перчиків (pepperoni), і в самій Італії піца пепперроні подається саме з перчиками, а не з ковбасою.
  • Піца ал тонно — з тунцем.
  • Піца фунгі  — з грибами, частіше всього з печерицями.
  • Кальзоне (Calzone) — «закрита» піца. При її виготовленні боки піци защипують у вигляді «вареника» або «конверта». Під хрусткою скоринкою така піца повністю зберігає аромат використаних продуктів. Типовою начинкою для неї є сир рікотта та томатна паста.
  • Біла піца (bianca) одержала свою назву завдяки тому, що до неї не додаються помідори.

Піца у світі[ред.ред. код]

Піца — одна серед найпопулярніших страв у світі. Найвищий рівень споживання піци зафіксовано у США. За даними національної асоціації виробників піци США сукупний річний обіг 61 тисячі американських піцерій досягає 30 мільярдів доларів, що становить приблизно загальний обсяг продажу піци у решті країн, разом узятих.

Багато народів розробили свої національні варіанти піци. В Індії в неї додають маринований імбир, фарш із баранини і соєвий сир. У Японії їдять піцу з вуграми й кальмарами, у Пакистані — з гострим карі. Мешканці Коста-Ріки віддають перевагу піці з кокосами, а бразильці — піці із зеленим горошком.

Університет піци[ред.ред. код]

У Неаполі працює спеціалізований Університет піци. Сотні студентів із усього світу з'їжджаються сюди, аби потрапити на двомісячні курси мистецтва виготовлення піци з подальшим проходженням практики у славетних піцеріях міста. Тут вивчають історію цієї страви, борошняні суміші, технологію готування тіста й використання деревини в печах. Місцеві кулінари вважають, що два місяці — це вкрай мало для того, щоб стати першокласним майстром піци. Вони стверджують, що навчатися треба не менше десяти років, впродовж яких треба попрацювати й мийником посуду, і навчитися замішувати тісто, і опанувати мистецтво розпалювання печі.

Посилання[ред.ред. код]