Пічкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пічкур
Riviergrondel.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Підродина: Gobioninae
Рід: Пічкур (Gobio)
Cuvier, 1816
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gobio
EOL: 25244
ITIS logo.jpg ITIS: 163657
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 27703
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gobio

Пічкур (Gobio) — рід риб, що налічує понад 20 видів, з родини коропових, найпоширеніший — пічкур звичайний (Gobio gobio). У центральній Україні має назву бобир, бубирь.

Поширення[ред.ред. код]

Розповсюджений у прісних водоймах Європи та Азії, однак відсутній у водоймах Скандинавії, Піренейського, Апеннінського, півдня Балканського та Кольського півостровів. Зустрічається у водоймах з чистою, прохолодною водою та піщаним дном. Дуже чутливий до забруднення води.

Будова[ред.ред. код]

Довжина 14 — 15 см (іноді до 22 см), вага до 80 г. Тіло веретеноподібне, довгасте у хвостовій частині. Рило подовжене, попереду ніздрями круто опускається донизу, позаду дещо роздуте. Рот унизу, з добре розвиненими вусиками. Глоткові зуби дворядні. Очі невеликі, жовтуваті. Спинний та хвостовий плавці короткі. Луска велика. В боковій лінії 39 — 45 лусок. Забарвлення: спина темна, з зеленуватим відтінком; боки та черево жовтувато-сріблясті, по боках від 6 до 14 темних плям; спинний та хвостовий плавці жовтувато-сірі з дрібними темними плямами; черевні та грудні — світлі або безкольорові.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Пічкур — придонна малорухлива риба, утворює великі зграї з особин різного віку. Влітку тримається на ділянках річок з піщаним ґрунтом, які добре прогріваються та освітлюються, восени мігрує у більш глибокі місця, взимку залягає у ями. Активний вдень. Живиться різноманітними дрібними бентичними організмами (черви, молюски, личинки комах), частково рослинними рештками, може поїдати ікру інших видів риб.

Розмноження[ред.ред. код]

Статевої зрілості пічкур досягає у 3 — 4 роки при вазі понад 10 г. У період нересту у самців на голові утворюються численні епітеліальні вирости. Жовта ікра (діаметром 0,6-0,7 мм) відкладається на дно піщаних перекатів. Нерест в декілька етапів, з початку травня до кінця червня. Плодючість самиць від 1 до 15 тисяч ікринок в залежності від віку, ваги та довжини риб. Ікра інкрустується частками піску та мулу, що захищає її від хижаків. Інкубаційний період до 15 діб, залежить від температури води. Личинки, що з'являються, декілька днів не реагують на світло та лежать на дні. Личинки та молодь ведуть придонний спосіб життя.

Список видів[ред.ред. код]

Значення для людини[ред.ред. код]

Великого значення не мають, рибалки-аматори використовують пічкуря як живця для лову хижих риб. Іноді використовують для приготування юшки.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Пескарь (рос.)