Пі Джей Гарві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Виступ у 2011.

Пі Джей Гарві (англ. PJ Harvey, повне ім'я: Поллі Джин Гарві, англ. Polly Jean Harvey; 9 жовтня 1969, Йовіль, Великобританія) - британська альтернативна співачка, музикант і автор пісень. «PJ Harvey» також є назвою її групи.

Дитинство[ред.ред. код]

Гарві зростала на фермі неподалік від села Corscombe, що знаходиться в декількох милях на південь від Йовіля. Вона народилася у надзвичайно музично просунутій сім'ї, її батьки були пристрасними меломанами і з дитинства малятко Поллі з братом росли на блюзі і рок. Батько і старший брат Поллі Джин були каменотесами, а мати - скульптором. Як розповідала сама співачка, вона була замкнутою дитиною, у неї не було подруг, її плутали з хлопчиком, та й сама вона була не проти їм стати... Основними заняттями в той час для дівчинки були догляд за тваринами на фермі, купання у річці, катання на конях, виготовлення іграшок та музичних інструментів. У 11 років вона освоїла віолончель, саксофон і фортепіано, трохи пізніше навчилася грати на гітарі та ударних. Поллі, як і її мати, захоплювалася скульптурою, і у віці вісімнадцяти років вона поїде до Лондону вчитися скульптурі у коледжі, для чого їй доведеться продати свого коня. І її роботи навіть виставлялися, але частина їх під час пожежі у коледжі була безслідно втрачена.

Музична кар'єра[ред.ред. код]

Пі Джей Гарві початку музичну кар'єру у таких проектах, як інструментальний октет «Bologna», де вона грала на саксофоні, фолк-тріо «Polekats», що виступало у місцевих пабах, і у складі якого 18-річна Поллі написала свої перші пісні. Потім у липні 1988 року приєдналася до групи Джона Періша «Automatic Dlamini», у якій грала на гітарі, саксофоні і виконувала бек-вокал протягом двох з половиною років. Група дала кілька концертів у Європі, а також у 1992 році вийшов альбом From a diva to a diver. Прагнучи вступити до Школи мистецтв Святого Мартіна, Пі Джей переїжджає до столиці Великобританії, але незабаром приймає рішення сконцентруватися на музичних справах. Разом із басистом Йеном Олівером і ударником / бек-вокалістом Робом Еллісом утворюється тріо PJ Harvey. Їхній дебютний концерт у наведеному складі відбувся у квітні 1991 року. Через деякий час Йена замінив Стів Воен. І вже у березні на світ з'являється Dry - перший альбом PJ Harvey, що привернув до себе увагу шанувальників і критиків в області альтернативної музики. Журнал Rolling Stone назвав тоді 22-річну Гарві «Кращим автором пісень» і «Кращою новою співачкою». Інтерес до виконавиці трохи зріс після того, як вона з'явилася на обкладинці New Musical Express топлес впівоберта спиною до об'єктиву.

У 1993 вийшли два альбоми: Rid of Me і, після розпаду тріо, сольний 4-Track Demos. У тому ж році Пі Джей Гарві виступила на розігріві у U2.

Незважаючи на наявність пропозицій, Поллі Джин відмовилася підписувати контракт з мейджор-лейблом, і залишилася частиною інді-культури. У 1995 вийшов альбом To Bring You My Love, що став одним з найуспішніших інді-альбомів. Він був записаний Гарві за участю різних музикантів. У той же час вона заспівала дуетом з Ніком Кейв пісню «Henry Lee» з альбому Murder Ballads. Пі Джей Гарві також можна почути в альбомі Tricky Angels with Dirty Faces у пісні «Broken Homes» і в альбомі Гордона Гано (лідер «Violent Femmes ») Hitting the Ground в однойменній пісні.

Наступний, більш експериментальний альбом Is This Desire? ( 1998) отримав різні відгуки і мав менший комерційний успіх. У 1999 Пі Джей Гарві знову зібрала тріо, з яким був записаний альбом Stories from the City, Stories from the Sea. За цей альбом вона отримала у 2000 премію Mercury Music Prize. У 2004 році вийшов черговий альбом Uh Huh Her.

Гарві написала, спродюсувала і взяла участь у записі п'яти пісень для альбому Маріанни Фейтфул Before the Poison (2004).

Виступ у 2004.

У 2006 році вона випустила свій перший DVD Please leave quietly. А у листопаді того ж року, Гарві почала роботу над своїм восьмим студійним альбомом White Chalk, який вийшов у світ 24 вересня 2007 року у Європі і 2 жовтня у США. Альбом радикально відрізняється від її звичайного стилю і зроблений із зовсім іншим ухилом. Незважаючи на це, лірично Гарві дотримується у ньому сумної і меланхолійної тематики, звичайної для більшості її творів.

виступ Гарві під час туру White Chalk у 2007.

Немузичні починання[ред.ред. код]

Крім її широковідомої музичної кар'єри, Гарві також художниця і акторка. У 1998 році вона з'явилася у фільмі Гел Гартлі Книга Життя [1] у ролі Магдалени - сучасного персонажа, на основі біблійної Марії Магдалени. А також мала камео роль кролика Playboy в Історії Банні дівчини - короткометражному фільмі режисера Сари Майлз, у якій вона також виконує роль "Ніни під екстазі", [2]. Гарві також співпрацювала з Майлз в іншому фільмі, Amaeru Fallout 1972, включно з позуванням Харві для обкладинки "When Will I See You Again". Гарві також є відомим скульптором. Її роботи виставлялися у галереї Ламонт і Bridport Arts Centre. У 2010 році вона була запрошена бути співдизайнером літнього випуску літературного журналу Френсіса Форда Копполи Zoetrope: All-Story. [3]. У номері були картини та малюнки Харві поруч з оповіданнями Вуді Алена.

Особисте життя[ред.ред. код]

Гарві описує себе як "дуже тихим людиною, яка не часто виходить на вулицю, розмовляє з людьми", а також набула екцентричну репутацію відповідно до її музики, наприклад, Стів Альбіні стверджував, що вона нічого не їла, крім картоплі, працюючи над альбомом Rid of me[4] Вона також відкидає ідею, що її пісні автобіографічні. У 1998 році вона сказала The Times: "міф про митця-мученика процвітає. Люди малюють мене, як свого роду диявола з пекла, який практикує чорну магію, що я повинна бути збоченою і похмурою, щоб робити те, що я роблю. Це маячня". А пізніше сказала Spin: " Деякі критики примають те, що я пишу, настільки буквально, що вони слухаючи 'Down by the Water' ("Вниз по воді") вважають, що я насправді народила дитину і втопила її." [5]

У 1996 - 1997, після їхньої музичної співпраці, Гарві зустрічалася з Ніком Кейвом. Їхній розрив вплинув на наступний альбом Ніка The Boatman's Call (1997),[6][7]. Пісні "Into My Arms," "West Country Girl" та "Black Hair" були написані саме про Поллі Джейн.

Гарві має старшого брата Саула, і чотирьох племінниць і племінників. У 1995 році Джейн сказав, що вона хотіла б мати дітей, заявивши: "Я не розглядатиму це, доки я незаміжня. Для цього я маю зустріти когось, із ким я хотіла провести все своє життя. Це єдина особа, яку я хотіла б бачити батьком своїх дітей. Може бути, це ніколи не станеться. Я, очевидно, бачу це дуже раціональним чином, але я хотіла би мати дітей."[8]

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

Компіляції[ред.ред. код]

Спільні роботи[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

  • Reeling With PJ Harvey (1993) VHS
  • PJ Harvey On Tour: Please Leave Quietly (2006) DVD
  • Let England Shake: 12 Short Films By Seamus Murphy (2011) DVD

Посилання[ред.ред. код]

  1. «IMDb – The Book of Life (1998)». IMDb. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2011-12-04. 
  2. «The Unsolved Murder of Bunny Eve, Part 2: notes on serial killers, by Sarah Miles | APEngine». APEngine. 2009-12-08. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2011-12-04. 
  3. Ryan Dombal (2010-04-23). «PJ Harvey to Guest Design Francis Ford Coppola's Magazine All-Story | News | Pitchfork». Pitchfork. Pitchfork Media. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2011-12-04. 
  4. «Steve Albini Talks of Food». Gourmandizer. 1999. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2008-05-26. 
  5. Maerz, Melissa (October 2005). «PJ Harvey: Shedding light on British rock's electrifying dark star». Spin 21 (10). с. 82. Процитовано 21 December 2011. 
  6. Amy Raphael (8 March 2009). «Amy Raphael meets enigmatic singer Polly Jean Harvey | Music | The Observer». The Guardian. Процитовано 8 December 2011. 
  7. Alexis Petridis (29 February 2008). «CD: Nick Cave and the Bad Seeds, Dig!!! Lazarus Dig!!! | Music | The Guardian». The Guardian. Процитовано 8 December 2011. 
  8. Liam Fay (1995). «PJ HARVEY». Hot Press. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2008.