П’єр Луї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П’єр Луї

П'єр Луї́ (фр. Pierre Louis; літературні твори видавав під орфографічно дещо зміненим ім'ям Pierre Louÿs; * 1870 — 1925, Париж) — французький поет.

Як поет зазнав деякого впливу школи парнасців, але зрештою приєднався до їхніх супротивників — символістів. Співпрацював у журналі «Меркюр де Франс», від 1891 відвідував салон Малларме, з благословення якого видавав разом зі своїми друзями Валері та Жидом журнал «Ла конк» («La conque»), в якому друкував власні вірші, а також твори Малларме, Реньє, Валері, Жида. 1893 видав дебютну поетичну збірку «Астарта». Зачарований античною культурою, П'єр Луї тематикою значної частини своїх творів обрав давньогрецькі мотиви, обробляючи їх у витонченому (так званому преціозному) стилі. Користувався великою популярністю як романіст і драматург, але справжню славу принесла йому літературна містифікація «Пісні Білітіс» — збірка віршів, що нібито належали давньогрецькій поетесі, учениці Сафо. Спочатку збірку було видано як переклад з давньогрецької, і лише пізніше з'ясувалося, що Білітіс не існувала в реальності, а була вигадкою автора, який видав себе за перекладача.

Іван Франко 1899 року переклав «міфологічне оповідання» П'єра Луї «Бібліс»[1] (Літературно-науковий вісник, 1899, кн. 9, с. 314-322). Дві поезії П'єра Луї (обидві під назвою «Пісня») переклав Юрій Липа (там само, 1927, кн. 9, с. 11 та 24).

Джерело[ред.ред. код]

  • Поэзия французского символизма. Москва: Издательство Московского университета, 1993, с. 482-483.