П'ятаков Юрій Леонідович

Георгій (Юрій) Леонідович П'ятаков
	;
1-й Секретар ЦК КП(б)У
Час на посаді:
	12 липня 1918 — 9 вересня 1918
Попередник	посада щойно заснована
Наступник	Серафима Іллівна Гопнер
2-й Голова Тимчасового Робітничо-Селянського уряду
Час на посаді:
	28 листопада 1918 — 6 січня 1919
Попередник	Християн Георгійович Раковський
Наступник	посада щойно скасована; він сам як Глава РНК УРСР
Глава РНК УРСР
Час на посаді:
	6 січня 1919 — 29 січня 1919
Попередник	посада щойно заснована; він сам як Голова Тимчасового Робітничо-Селянського уряду
Наступник	Християн Георгійович Раковський

Ю́рій (Гео́ргій) Леоні́дович П'ятако́в (* 6 серпня 1890 — † 30 січня 1937, Москва) — більшовицький державний діяч. Голова маріонеткового Тимчасового «робітничо-селянського» уряду України. Організатор масових убивств у Криму (1920) силами ЧК.

Біографія [ред.]

Син цукрозаводчика-росіянина Леоніда Тимофійовича П'ятакова. Народився в селищі Мар'їнського цукрового заводу Черкаського повіту Київської губернії в Україні.

Вивчав економіку в Петербурзькому Університеті та в Західній Європі. Починав політичну діяльність як анархіст. За участь у студентському большовицькому русі був засланий на Сибір. У 1915 — 19 полемізував з Леніном у національному питанні; «люксембурґіянець», за визначенням Леніна, російський шовініст — за В. Винниченком.

У 1917 голова більшовицького комітету в Києві й член Української Центральної Ради, хоч поборював її. З 12 липня 1918 року по 9 вересня 1918 року — секретар ЦК КП(б)У та, одночасно, член ВЦВРК. У жовтні 1918 року призначений Головним комісаром Народного банку РРФСР. 17 листопада того ж року увійшов до складу Української Революційної військової ради, що керувала військами курського напрямку. Фактично, в роботі РВР участі не приймав, бо від 28 листопада 1918 року до 29 січня 1919 року зосередився на роботі в Тимчасовому «робітничо-селянському» уряді України як його голова.

Провадив крайньоліву соціально-економічну політику, зокрема відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни; офіційно заперечував існування національного питання в Україні, поборював боротьбістів. 1921 — 23 очолював Центральне Управління вугільної промисловості Донбасу і відзначився як один з кращих більшовицьких господарників.

У «Заповіті» Ленін назвав П'ятакова одним з двох найздібніших працівників у партії (інший — Бухарін). Чл. ЦК ВКП(б) у 1923-27 і 1930-37. У 1923-27 — заступник голови Вищої Ради народного господарства СРСР; розробив проект першої п'ятирічки на 1926 — 30, в якому обстоював прискорений розвиток промисловості в Україні, а не на Уралі (цей проект підтримали троцькісти, а сталіністи обстоювали Урал). Пізніше П'ятаков очолював Держбанк СРСР та інші установи. На другому показовому процесі в Москві проти так званого «антисов. троцькістського центру» у січні 1937 П'ятаков «признався», що очолював троцькістів в Україні «з метою відриву України від СРСР», і був разом з іншими розстріляний.