П'ятидесятництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Протестантизм
95Thesen.jpg
Реформація
Доктрини протестантизму

Дореформаційні рухи

Вальденси • Гусити • Катари • Лолларди


Реформаційні церкви

Англіканство • Анабаптизм • Кальвінізм • Лютеранство • Цвінгліанство


Постреформаційні рухи

Армія спасіння ·  Баптизм ·  Квакери ·  Меноніти ·  Пієтизм • Пуританство • П'ятидесятництво • Харизматизм


«Велике пробудження»

Рівайвелізм • Методизм • Євангелізм • Учні Христа

П'ятидеся́тництво (іноді п’ятдеся́тництво) (назва походить від старозавітного свята «п'ятидесятниці»; новозавітні варіанти: «Зелені свята», «Трійця») — одна з найчисельніших на цей день протестантських церков у світі, вчення якої, як і адвентизму, виникло на ґрунті баптизму, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму: у першій третині XX ст. ця течія за кількістю прихильників випереджала адвентизм і впритул підійшла до баптизму.

Початок відродження[ред.ред. код]

Формально п'ятидесятників датують 1906 роком, коли на членів однієї з церковних громад у Лос-Анджелесі, зійшов Святий Дух — і вони заговорили незрозумілими мовами. Однак формується п’ятдесятницьке вчення ще наприкінці XIX ст. з різних протестантських ідей, переважно баптизму та методизму: в їхньому середовищі в цей період виник рух святості, прихильники якого, не задовольняючись звичним тлумаченням спасіння, наполягали на його новому розумінні й додатковій арґументації.

Перфекціонізм[ред.ред. код]

З руху святості вийшла така протестантська течія як перфекціонізм (від англ. perfection — досконалість). Її адепти доповнили сотеріологіче вчення ідеєю про духовну освяченість або народження від Святого Духа, що, на їхню думку, дасть змогу людині остаточно звільнитися від первородного гріха і набути духовної досконалості, навіть святості. З руху святості вийшло і п’ятдесятництво, що збагатило перфекціонізм догматом про хрещення Святим Духом як остаточним арґументом у вченні про спасіння.

Основні догми[ред.ред. код]

Догмат пов’язаний з новозавітним біблійним сюжетом про зішестя Духа Святого на апостолів Христа у день давньоєврейського свята п’ятидесятниці. Більшість християн сприймають цей сюжет як історичну подію, яка сталася лише раз і тільки з апостолами та першими послідовниками Христа. П’ятдесятництво актуалізує ії, оголошуючи можливість хрещення Святим Духом у наші дні, в реальному, земному житті. Звідси — нове осмислення догмату: на думку прихильників течії, духовне хрещення, а через нього й контакт зі Всевишнім, може отримати будь-яка людина — незалежно від її соціального статусу, релігійної приналежності, індивідуальних здібностей. Подібна демократизація догмату, його «заземлення» й особистісна наповненість зробили ідею хрещення Святим Духом надзвичайно привабливою для багатьох віруючих.

Спасіння[ред.ред. код]

П’ятдесятництво розглядає спасіння як дар, який отримується від Бога: через усе життя потрібно його берегти, щоб не піддатися гріхопадінню. Потім віруючий проходить етап водного хрещення, що символізує входження в його серце Ісуса Христа. Відтак людина народжується звище, тобто особисто пізнає Святого Духа і досягає святості; також, вона отримує хрещення Святим Духом, отже, духовно росте. Через хрещення Святим Духом віруючий набуває сили як і для земного, буденного життя, так і для релігійного служіння, спілкування з Всевишнім. Ця сила передається йому через плоди і дари Святого Духа, які формують особу християнина — харизми, перелічені у Біблії: освячення, святість, чистота, досконала любов, чисте серце, — які виступають своєрідними символами етичної досконалості особи, ґарантії спасіння. Отримуючи хрещення Духом, п’ятидесятник досягає цих плодів і тим самим уподібнюється Ісусові Христу, стає чистим (у духовному розумінні), святим. Дарів Святого Духа в Біблії є дев’ять. «Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов» (1 Кор. 12.8-10). Після духовного хрещення ці дари також стають доступними не лише апостолам — а й віруючим.

Інші мови (глосолалії)[ред.ред. код]

Головним даром Духа у п’ятдесятництві вважають глосолалію (від грец. — вимова незрозумілих слів) — дар промовляння мовами, який отримує віруючий від Бога у ході духовного хрещення. Це може бути іноземна мова або якась невідома мова. Як в біблейському епізоді з апостолами, які при сходженні на них Святого Духу в п'ятдесятий день після воскресіння Христа отримали здатність говорити на різних мовах, люди хрещені Святим Духом так само отримують ознаку хрещення — говоріння мовами: "Бог вчора, сьогодні і навіки той самий". Невіруючі можуть побачити в цьому ознаки душевного розладу, скептично настроєні представники інших конфесій - запідозрити одержимість нечистим духом. Але для самих п'ятидесятників глосолалія, як і зцілення накладенням рук, це постійна практика, що свідчить про пряме спілкування віруючих з Богом. На думку п’ятидесятників, є люди, котрі отримали від Духа дар тлумачення мов і здатні пояснити зміст розмови віруючого з Богом. Незважаючи на певну екзотичність, вчення про духовні дари має суттєве релігійно-етичне навантаження. Отримання дарів означає для п’ятидесятника не лише ґарантоване, очікуване у будь-якій протестантській течії, спілкування з Богом, а й прилучення до Його таємниць, Божественної мудрості, отже, до розуміння справжнього сенсу життя, кваліфікується як вищий ступінь етичного оновлення й удосконалення людини.

Життєві зміни[ред.ред. код]

Зміни у духовному житті віруючого, обов’язково виявляються у повсякденності. Зрештою, це випливає із загальнопротестантської концепції “добрих діл”, за якою віра без діл мертва, отже духовна досконалість вимагає конкретної реалізації. Тут ідея обраності набуває особливого етичного змісту: ти обраний — отже, повинен бути взірцем для інших. На думку п’ятидесятників, хрещена Духом людина стає духовно багатою, мудрою, наділеною багатьма чеснотами і природними здібностями: “Чим більш маємо дарів Святого Духа, тим більшими стають наші здібності, тим більше талантів у нас, тим більше зможемо досягнути” [15]. Духовне оновлення виступає запорукою змін у буденному житті: віруючий досягає стабільності у матеріальному статусі (в окремих випадках — навіть добробуту), успіхів у навчанні, праці, особистих і сімейних справах, на соціальній ниві, так би мовити, вибивається в люди. Отже, спрацьовує традиційний для протестантизму соціально-психологічний механізм мотивації релігійного догмату: найдієвішим арґументом на його користь завжди виступають реальні зміни у житті людини.

Зцілення[ред.ред. код]

Подібна видимість відзначає й інші п’ятдесятницькі догмати, як наприклад, догмат зцілення. Більшість протестантських течій розуміє його як морально-психологічне піднесення, духовне очищення, а п’ятидесятники — як конкретний акт фізичного оздоровлення людини. Хворий звертається до пресвітерів Церкви, і над ним звершують молитву, намастивши його оливою в Господнє Ім'я, і молитва віри оздоровлює недужого, а його гріхи прощаються Богом.

Див. також[ред.ред. код]


Christianity symbols.svg Це незавершена стаття про протестантизм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.