П'ятниця 13-е, частина 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'ятниця 13-е, частина 2
Friday the 13th Part 2
Жанр жахи
Режисер Стів Майнер
Продюсер Ліза Барсаміан
Том Грюнберг
Френк Манкузо мол.
Стів Майнер
Денніс Мерфі
Сценарист Рон Курц
Оператор Пітер Стайн
Композитор Гаррі Манфредіні
Монтаж Сьюзен Е. Каннінгем
Художник Вірджінія Філд
Роберт Тополь
Еллен Люттер
Дистриб'ютор  Paramount Pictures
Тривалість  87 хв.
Мова  англійська
Країна  США США
Рік  1981
IMDb ID 0082418
Попередній  П'ятниця 13-е
Наступний  П'ятниця 13-е, частина 3

П'ятниця 13-е, частина 2 (англ. Friday the 13th Part 2) — американський фільм жахів, режисера Стіва Майнера.

Сюжет[ред.ред. код]

Після вбивства місіс Вурхіс, котра мстилася за смерть її сина Джейсона, Еліс Харді може нарешті зітхнути з полегшенням. Але є тільки одна проблема. Джейсон не потонув у таборі біля Кришталевого озера і жив у сусідньому лісі відлюдником все це час. День, в який Еліс вбила його матір, Джейсон усе бачив, і його серце наповнене жагою помсти. Два місяці потому, Джейсон вбиває Еліс. П'ять років потому табір знову збирається відкритися. Це робить Джейсона дуже засмученим, і він починае вбивати порушників його спокою.

У ролях[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Картина мала найдовший вступ в історії кіно: до титрів з іменами творців картини і акторів з початку картини проходить близько 12 хвилин.
  • Вбивця у фільмі виглядає точнісінько, як у картині «Місто, якє боялося заходу» (1976).
  • Для роботи над спецефектами спочатку запрошували Тома Савіні, який працював над першою частиною «П'ятниці», але той відмовився, віддавши перевагу фільму «Спалення» (The Burning) Тоні Мейлема. Замість Савіні художником зі спецефектів став Карл Фуллертон — той самий, що згодом отримає премію Сатурн за аналогічну роботу в «Мовчанні ягнят».
  • За опитуванням американського журналу жахів «Fangoria» друга частина «П'ятниці, 13-е» було названо найгіршим фільмом жахів 1981 року.
  • Зі своїм мішком на голові Джейсон Вурхіс виглядав копією Джона Мерріка з «Людини-слона» Девіда Лінча, що стало додатковою причиною для негативних критичних відгуків.

Посилання[ред.ред. код]