П'єр-Огюст Ренуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр-Огюст Ренуар
Pierre-Auguste Renoir
Pierre-Auguste Renoir - Autoportrait 5.JPG
автопортрет Ренуара
Ім'я при народженні Pierre-Auguste Renoir
Дата народження 25 лютого 1841(1841-02-25)
Місце народження Лімож
Дата смерті 3 грудня 1919(1919-12-03) (78 років)
Національність Франція Франція
Громадянство Франція Франція
Жанр жанрові картини, портрети, натюрморти.
Навчання Париж
Напрямок імпресіонізм
Роки творчості 1864 - 1916

П'єр-Огю́ст Ренуа́р (фр. Pierre-Auguste Renoir) (* 25 лютого 1841, Лімож — † 3 грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що пізніше відійшов від цієї мистецької течії.

Зміст

Біографія [ред.]

Ранні роки [ред.]

Огюст Ренуар народився 25 лютого 1841 р. в місті Лімож, розташованому на півдні Центральної Франції. Ренуар був шостою дитиною небагатого кравця по імені Леонар та його дружини, Маргарити Мерле.

В 1844 року Ренуари переїжджають в Париж, де Огюст вступив до церковного хору при великому соборі Сен-Есташ. У нього виявився такий добрий голос, що регент хору Шарль Гуно, намагався переконати батьків хлопчика віддати його учитися музиці. Однак крім цього у Огюста проявилися художні здібності. Бідність родини спонукала хлопця в 13 років допомагати родині, влаштувавшись до майстра, у якого навчився розписувати порцелянові тарілки квітами. До 19 років Огюст піднявся до підмайстра, який розмальовував ширми, завіси, шафи. Вечорами Огюст відвідував школу живопису. Життя в Парижі подарувало йому знайомство з музеєм Лувр. Відсутність доброї освіти юнак мимоволі компенсував копіюванням картин Лувра, які теж продавав.

Майстерня Шарля Глейра [ред.]

З 1861 року він учень майстерні художника Шарля Глейра, що походив з Швейцарії. Ренуар почав підготовку до іспитів в Школу красних мистецтв. Серед учнів Глейра на той час -, Фредерік Базіль , Клод Моне, Альфред Сіслей.Молоді заприятелювали.

Приятель Базіль і коханка Ліза Трео [ред.]

Майстерня Фредеріка Базіля

Особливо добрі стосунки склалися у Ренуара з Фредеріком Базілєм. Той походив з заможної родини і ні в чому не був схожим на бідняка Ренуара. Серед приятелів Ренуара - Фредерік був єдиним, хто мав справжню художню майстерню. Особа доброзичлива, Фредерік Базіль фінансово підтримував приятелів, дозволивши працювати в своїй майстерні Клоду Моне і Ренуару. В подяку за це Ренуар напише портрет Базіля у 1867 р., один з кращих в ранішній період творчості художника.

В 1865 р., в домі свого товариша, художника Жюля Ле Кера, він познайомився з 16-річною дівчиною Лізою Трео, яка незабаром стала коханкою Ренуара та його улюбленою моделлю. Саме Ліза була моделлю для картин «Дама з парасолькою», «Алжирська жінка», «Купання», «Літо». Не схильний до одруження Ренуар не міг узяти шлюб ще й через невизнання. Охолодженню стосунків сприяли і війна (Франко-пруська), і мобілізація Ренуара- той відбув у піхотний батальон. Демобілізація художника з армії у 1871 році стосунки не покращила. Їх зв'язок тривав до 1872 р., коли Ліза залишила Ренуара і вийшла заміж за іншого.

Війна принесла ще одну втрату - загинув Фредерік Базіль у віці 28 років. А Французько-прусська війна закінчилася нищівною поразкою Франції.

Період 1864 - 1874 рр. [ред.]

Ренуар вперше пізнав смак успіху в 1864 р., коли одна з його картин пройшла суворий відбір і була виставлена на Паризькому Салоні, щорічній державній художній виставці. Проте, декілька інших картин Ренуара відбір прискипливої комісії не пройшли. І ображений художник почав виставляти свої картини в так званому «Салоні невизнаних».

«Виставка імпресіоністів» або «Виставка бунтівників» [ред.]

Логічною була і участь Ренуара в художній виставці в майстерні фотографа Надара на бульварі Капуцинів. Ренуар зазнав гонінь як і всі імпресіоністи того часу, серед них :

Амбруаз Воллар і Дюран-Рюель [ред.]

У 1873 році Ренуар познайомився з маршаном ( продавцем картин ) на ім'я Поль Дюран-Рюель. Багатий Дюран-Рюель замовив декілька портретів художнику і ті сподобались. Відчуваючи свою залежність від Дюран-Рюеля, Ренуар, малюючи ці портрети, зупинився на межі замаскованих компліментів і подяки художика, якому було приємна увага комерсанта. Поль Дюран-Рюель почав цікавитися творами імпресіоністів взагалі і купувати їх. Невизнання імпресіоністів у Франції його мало бентежило. Саме Дюран-Рюель розпочав продаж картин імпресіоністів за кордон, що сприяло виникненню цікавих збірок імпресіоністів у Великій Британії, США, Росії.

Потяг свої жадібні руки до картин Ренуара і маршан Амбруаз Воллар. Ренуар малював і його. Але не схильний до створення психологічно насичених портретів Ренуар не розкрив хижацьку натуру Воллара, створивши декоративні портрети на зразок «Воллар в костюмі тореадора», «Воллар в червоній хустці».

Одруження з молодичкою у 49 років [ред.]

В 1890 р. Ренуар одружився на Аліні Шаріго, з якою познайомився десятьма роками раніше, коли та була 21-річною швачкою. У них вже був син, П'єр, що народився в 1885 році, а після весілля у них з'явилися ще два сина — Жан, що народився в 1894 році, і Клод (відомий як «Коко»), що народився в 1901 і став однією з найулюбленіших моделей батька. До того часу, коли остаточно склалася його родина, Ренуар досяг успіху і слави, був визнаний одним із провідних художників Франції і встиг отримати від держави звання кавалера Почесного легіону.

Хвороба Ренуара [ред.]

Близько 1892 р. у Ренуара почав страждати від ревматичного артриту. У 1907 р. він переїхав у теплішій клімат до містечка Кань-сюр-Мер, ближче до середземноморського узбережжя.

Особисте щастя і професійний успіх Ренуара були затьмарений його хворобою. Після нападу паралічу, що сталося в 1912 році, Ренуар був прикутий до інвалідного крісла, однак продовжував писати: доглядальниця вкладала пензля йому між пальців.

В останні роки життя Ренуар здобув славу і загальне визнання. В 1917 р., коли його «Парасольки» були виставлені у Лондонській Національній галереї, сотні британських художників і просто любителів живопису надіслали йому вітання, в якому йшлося: «З того моменту, як ваша картина була вивішена в одному ряду з роботами старих майстрів, ми відчули радість від того, що наш сучасник зайняв належне йому місце в європейському живопису». Картина Ренуара виставлялася також у Луврі, і в серпні 1919 року художник в останній раз відвідав Париж, щоб поглянути на неї.

3 грудня 1919 року П'єр Огюст Ренуар помер в містечку Кань-сюр-Мер від запалення легенів у віці 78 років. Похований у Ессуа.

На честь Ренуара названий кратер на Меркурій.

Перелік деяких портретів пензля Ренуара [ред.]

Вибрані твори [ред.]

  • «Сіслей з дружиною», 1867, Музей Вальраф-Ріхартс, Кельн
  • «Жаб'ятник», 1869, Національний музей Швеції, Стокгольм
  • «Жаб'ятник», 1869, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • «Пон-Неф», 1872, Національна галерея мистецтв, Вашингтон
  • «Клод Моне малює сад », 1873, Ведсворт Атенеум
  • «Стежка в високій траві », 1873, Музей д'Орсе, Париж
  • «В театральній ложі », 1874, Інститут Курто, Лондон
  • «Оголена в сонячному освітленні », 1875, Музей д'Орсе, Париж
  • «В садку під деревами», 1875, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • « Малюк з батогом», 1875, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Оголена», 1876, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • «Гойдалка», 1876, Музей д'Орсе, Париж
  • «Бал в Мулен де ла Галетт », 1876, Музей д'Орсе, Париж
  • «Пані в чорній сукні», 1876, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Жіноча голівка», 1876, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Мадам Шарпантьє », 1877, ескіз до великого портрета з дітьми, Музей д'Орсе, Париж
  • «Актриса Жана Самарі» (на повний зріст), 1878, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Цирк Фернандо » (дві малі акробатки), 1879, Художній інститут Чікаго, США
  • «Біля озера», 1880, Художній інститут Чикаго, США
  • « Дівчата в чорному», 1881, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • «Парасольки», 1881, Національна галерея (Лондон)
  • «Танок в селі», 1883, Музей д'Орсе, Париж
  • « Танок в Буживалі », (182 × 98 см), 1883, Бостонський музей образотворчих мистецтв, США,
  • « Танок в Буживалі», (88 × 47,4 см), 1883, приватн. збірка, США
  • « Танок в місті», 1883, Музей д'Орсе, Париж
  • «Узбережжя», 1883, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «В саду» (зізнання в коханні), 1885, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Купання жінок », 1887, Музей мистецтв, Філадельфія, США
  • «Дві дівчини за піаніно», 1891, Музей мистецтв, Джослін, Омаха, США
  • «Дівчата за піаніно », 1892, Музей д'Орсе, Париж
  • «Габріель Ренар із сином-немовлям Жаном », 1895, Музей Оранжері, Париж
  • «Портрет родини художника », 1896, Фонд Барнса, Меріон, США
  • «Пейзаж», 1902, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • « Син П'єр Ренуар в костюмі блазня», 1909, Музей Оранжері, Париж
  • «Читачка»
  • «Автопортрет» (на червоному тлі), 1910,
  • «Автопортрет» (профіль на зеленуватому тлі), Філадельфія
  • «Габріель» (в розстебнутій блузі), 1911, Музей д'Орсе, Париж
  • «Гондола»
  • «Пан с цигаркою на східцях», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Пані з віялом на східцях», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Троянди в керамічній вазі», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Дівчинка в капелюшку», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Пані в капелюшку з квітами», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Натюрморт з яблуками і квітами», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Дві оголені », 1919, Музей д'Орсе, Париж

Галерея [ред.]

  • Жаб'ятник (1868)

  • Портрет актриси Жанни Самарі (1877)

  • Сніданок в солом'яних брилях (1880-1881)

  • Габріель (1911)

  • Купальниця (1892)

  • Дівчата біля піаніно (1892)

  • На терасі (1881)

  • Портрет художника Альфреда Сіслея (1868)

  • Клод Моне малює сад (1873)

  • Портрет мадам Шарпаньтє з дітьми (1878)

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Pierre-Auguste_Renoir



Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр-Огюст_Ренуар&oldid=12326788