П'єр Анрі

П'єр Анрі

П'єр Анрі (фр. Pierre Henry, 27 грудня 1927(19271227), Париж, Франція) — французький композитор.

Біографія

У 1938-1948 роках навчався в Паризькій консерваторії, в тому числі у Наді Буланже і Олів'є Мессіана. З 1949 року працював в експериментальній студії Французького радіо і ТБ, де разом з П'єром Шеффером займався конкретною музикою, а також вони засновують групу Groupe de Recherche de Musique Concrète (GRMC), у розпорядження якої в 1951 році Французьке радіо надало нову студію звукозапису з магнітофоном. Перший і найвідоміший плід їхньої співпраці - Симфонія для однієї людини (фр. Symphonie pour un homme seul, 1950). У 1958 році залишив групу конкретної музики, через два роки заснував першу у Франції приватну студію електронної музики, в 1982 році — ще одну подібну студію.

Творчість

Всі твори Анрі створені шляхом перетворення і монтажу звучань, записаних на плівку. Серед його найвідоміших робіт - балети для трупи Моріса Бежара, в тому числі «Орфей» (1958), «Подорож» (1962, за тибетською Книгою мертвих), «Варіації для дверей і подиху» (1963), «Ніжинський, клоун Божий» (1971). Анрі створив також безліч фонограм до фільмів, театральних вистав, радіопостановок, художніх інсталяцій.

Список творів:

1950 Symphonie pour un homme seul (in collaboration with Pierre Schaeffer)

1951 Le microphone bien temperé

Musique sans titre

Concerto des ambiguities mit Klavier

1952 Erste Filmmusik in musique concrete für Jean Gremillons Film Astrologie

1953 Orphèe 53, Experimentaloper für die Donaueschinger Musiktage, erstes Bühnenstück in musique concrète (zusammen mit Pierre Schaeffer)

1955 Arcane (Ballett)

1956 Haut voltage (Ballett)

1959 Coexistence

Investigations

1960 La noir a soixante

1962 Le voyage (Limelight Records)

1963 La Reine Verte (Ballett)

1967 Messe pour le temps présent (in Zusammenarbeit mit Michel Colombier)

1968 L’apocalypse de Jean (Die Apokalypse des Johannes) mit gesprochenen Text

1969 Ceremony (with Spooky Tooth)

1971 Nijinsky, clown de dieu (Ballett)

1973 Kyldex I (kybernetisches Ballett)

1975 Futuriste, zur Erinnerung an den italienischen Futuristen Luigi Russolo

1979 La Dixième Symphonie, Hommage an Ludwig van Beethoven

1986 La Dixième Symphonie De Beethoven

1990 Le livre des morts égyptien (Das ägyptische Totenbuch)

1997 Interieur/Exterrieur

Посилання

Pierre Henry на сайті Allmusic (англ.)

(фр.) Біографія на сайті IRCAM.

classic-online.ru/ru/composer/Henry/6176

http://worldmuz.com/img/img/1375622.jpg

Краткая биография (фр.) // Ircam-Centre Pompidou, 2008

Clark P. Interior Designs: An Interview with Pierre Henry // The Wire 2009. (July): 36–39.

Dhomont F. «Henry, Pierre» // The New Grove Dictionary of Music and Musicians, 2-е изд.— London: Macmillan Publishers, 2001.

Chion M. «Pierre Henry», new, revised edition.— Paris: Fayard, 2003. ISBN 2213617570.

Kennedy M. The Oxford Dictionary of Music.— Oxford and New York: Oxford University Press, 2006. ISBN 0-19-861459-4

Rubin D. The World Encyclopedia of Contemporary Theatre: Europe.— Taylor & Francis, 2001.

Pierre Henry (англ.) на сайте Allmusic

Discography of vinyl records.

Live in Berlin 2008