П'єр Бейль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Бейль
Pierre Bayle by Louis Ferdinand Elle.jpg
Худ. Луіс Фердинанд Ейль, П'єр Бейль, 17 ст.
Народився 18 листопада 1647(1647-11-18)
Карлат, Лангедок
Помер 28 грудня 1706(1706-12-28) (59 років)
Роттердам, Голландія
Громадянство Франція, Нідерланди
Національність француз
Ім'я при народженні Pierre Bayle
Діяльність літератор, видавець, викладач, філософ

П'єр Бе́йль (фр. Pierre Bayle; *18 листопада 1647 — †28 грудня 1706) — французький філософ, літератор, видавець, викладач.

Життєпис. Ранні роки[ред.ред. код]

Походить з родини гугенотів (французьких протестантів). Первісну освіту отримав вдома від батька пастора. Освіту продовжив в релігійній школі в Пьюї-Лорані, де ревним прагненням пізнати якомога більше підірвав власне здоров'я. Його відправили до родичів в село, де випадково знайшлась непогана бібліотека. Підліток багато читав, надаючи перевагу творам письменника Монтеня, що надало напрям його роздумам і діяльності надалі.

В юнацькі роки розпочались його ідейні і релігійні пошуки, що ненадовго привело його в лоно католицизму. В 21-річному віці він навчався в католицькому колежі міста Тулуза і перейшов у католицизм. Власна прихильність до католицизму на той період призвела до місіонерських атак на рідного брата-гугенота і проповідника в рідному місті. Але П'єр Бейль наштовхнувся на логічні тези протестантської родини, де пам'ятали релігійну війну у Франції і спрямованість на повне знищення протестантизму в країні. Цього виявилось достатньо і П'єр Бейль покинув католицький табір.

Вимушені мандри, Седанська академія і нова батьківщина[ред.ред. код]

Аби уникнути відлучення від могутньої тоді церкви, перебрався на житло у франкомовну Женеву, а потім у Коппе (Швейцарія). В останньому став вихователем дітей графа фон Дона. Сам багато читав і прийшов до творів Рене Декарта, котрий став улюбленим автором молодика. Відсутність перспектив і безгрошів'я примусили молодика повернутись у Францію, де мешкав у місті Руан, а згодом в Парижі. 1675 року отримав катедру філософії в місті Седан, в герцогство Лотарінгія, де діяльно працював викладачем до 1681 року, року ліквідації протестантської Седанської академії. Лотарінгія не належала ще тоді королівській Франції і формально входила до складу Священної римської імперії германської нації. Про повернення у католицьку Францію вже не йшлося. Разом із більшістю французів-протестантів емігрував в Голландію. В жовтні 1681 року отримав посаду викладача філософії в щойно заснованій середній школі (Scholastic illustris) міста Роттердам.ЗгодомГолландія стане його новою батьківщиною.

Комета 1680 р. і полеміка щодо забобонів[ред.ред. код]

В країнах Європи еред неосвіченого народу галасу і тривоги наробила поява комети 1680 р. Як науковець П'єр Бейль вирішив не залишатися осторонь і виступив проти забобонів. Почав працювати над «Листом про комету 1680 р.» (Lettre сюр-ла-Comète-де-1680), котрий оприлюднив 1682 року. Тема зачепила і самого науковця, тому він знову повернувся до неї 1683 року, створивши «Декілька думок щодо комети 1680 р.» П'єр Бейль наважився говорити про непродуктивність забобонів щодо комет та про необхідність науки постійно і критично переглядати всі наукові здобутки. В книзі «Декілька думок щодо комети 1680 р.» йдеться як про невизнання забобонів, так і про події в політиці, історії, про проблеми в богослов'ї, етиці, філософії. Книга мала успіх, особливо в Голландії та у Франції. В останній «Декілька думок щодо комети 1680 р.» були заборонені королівською владою, що тільки загострило зацікавленість в виданні.

Захист протестантизму (полеміка з єзуїтом Маймбургом)[ред.ред. код]

В черговий раз П'єр Бейль не витримав, коли познайомився з друкованою історією кальвінізму (гілки протестантизму), створену єзуїтом Маймбургом, палким ворогом кальвінізму та Реформації взагалі, яку подав як злочинну і непотрібну. Запальній Бейль за п'ятнадцять днів написав «Критику історії кальвінізму Маймбурга» («Critique générale de l'histoire du Calvinisme de Maimburg»), котра викликала зацікавленість і навіть була уважно вивчена Маймбургом. Але новий полемічний твір протестанта П'єра Бейля був засуджений в католицькій Франції та спалений рукою ката через неможливість так само покарати автора. Скандал щодо нового твору Бейля підвищив попит на видання, котре незабаром перевидали тричі. Несподівано ворогом П'єра Бейля став і богослов П'єр Журьє (Pierre Jurieu), котрий теж створив власну критику на твір Маймбурга, який ганьб кальвінізм, але твір був надрукований пізніше і обдарованість Журьє не йшла в порівняння з обдарованістю Бейля. Сам Бейль використав відносну свободу книгодрукування в Голландії і підготував до друку низку заборонених у Франції видань, серед яких і декілька творів про Рене Декарта. Вони отримали своїх читачів.

Видання «Новини республіки розумників»[ред.ред. код]

1684 року П'єр Бейль розпочав видавати періодичну газету «Новини республіки розумників» (Nouvelles de la république des lettres). В Європі набули міці нові процеси після того, як християнська спільнота в ній назавжди розкололась на католицизм і протестантизм. А європейські розумники відтоді почали ідентифікувати себе не стільки за причетністю до християнства як такого, а з колом причетності до загальноєвропейської культури. Бейль, цей виходець з монархічної Франції, що перебувала в лоні католицизму, розумів під літераторами і розумників, і науковців, і філософів), підкресливши назвою, що головуватимуть в новій європейській спільноті — не король, а розумники. Звідси в назві — «республіка».

«Новини республіки розумників» теж мали успіх, але зміцнили власні позиції і вороги вільнодумця П'єра Бейля. Особливо метушився Журьє, колега Бейля ще по викладанню в Седанській академії і теж емігрант в Роттердамі, де був пастором. Бейль іде власним шляхом і видав (ніби то переклад з англійської) книгу «Філософські коментарі на слова Євангелія „переконай прийти“…» («Commentaire philosophique sur ces paroles de l'Evangile: Contrainsles d'entrer»), де мужньо захищав віротерпимість — при умові неконфліктного співіснування різних релігійних громад. Але в Голландії набули міці процеси ворожого ставлення як до католицизму, так і до атеїзму. Звинувачення в релігійній байдужості, відходу від кальвінізму і навіть атеїзмі використали ідейні вороги Бейля, хоча він не був атеїстом. Все годилося, вся міць полеміки і брехні, аби повалити полеміста-противника і поруйнувати його кар'єру. Це вдалося: керівництво школи повірило наклепу і 1693 року Бейля позбавляють посади професора. Аби добити поваленого, Бейлю заборонили викладацьку діяльність навіть приватно.

Остані роки життя[ред.ред. код]

«Історичний та критичний словник», 1-й том.

Заборонити викладати — це не заборонити думати і творити. П'єр Бейль, позбавлений викладацької діяльності, використав вільний час для написання давно запланованого твору «Історичний та критичний словник» (Dictionnaire historique et critique). Перше видання оприлюднили в двох томах 1696 року в Роттердамі, де вперше подали і повне ім'я автора. На створення подібного енциклопедичного видання (словник — розповсюдженна тоді назва енциклопедичних видань) Бейля наштовхнув «Великий історичний словник» Луї Морері, виданий 1674 року в місті Ліон. П'єр Журьє не заспокоївся, ганьбив нове видання Бейля і примусив консісторію покарати автора знову за уважне ставлення до деяких атеїстів в «Історичному та критичному словнику» та за критичне ставлення до біблійного царя Давида (!), авторитет котрого вважав недоторканим. Під тиском консісторії Бейль обіцяв відцензурувати видання, але викинув не те, що бажали П'єр Журьє та консісторія. Хмари згустилися над вільнодумним автором знову, а його нові твори збільшили кількість його ворогів, котрі почали чавити письменника вже як ворога протестантизму і як ворога його нової батьківщини, що було вже занадто…

П'єр Бейль помер 28 грудня 1706 року. (П'єр Журьє пережив його на 5 з половиною років і помер 1713 р.)

Філософська спрямованість творів[ред.ред. код]

Філософія Бейля спрямована проти церкви, теології і схоластики. Бейль вважав несумісними віру і розум, релігію і науку. Критикуючи метафізику, Бейль розчищав ґрунт для розвитку у Франції ідей Просвітництва і матеріалізму.

Основна праця Бейля — «Історичний і критичний словник».

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

На його честь названо астероїд 11946 Бейль[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]