П'єр Булез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Булез, 2004 рік

П'єр Булез (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (нар. 26 березня 1925) — французький композитор, диригент та музичний діяч.

Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У 1942-45 вчився в Паризькій консерваторії у Олів'є Мессіана, у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.

Композиторська творчість[ред.ред. код]

Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950–1951) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951–1952), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.

З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961–1968) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.

Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945–1946), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з окрестром

Диригентська діяльність[ред.ред. код]

Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954–1967). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунга».(Philips).

29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії (нім. Wiener Philharmoniker) на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм). [1]

Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолює створений ним у Парижі Інститут досліджень і координації музично-акустичних проблем (IRCAM).

Список творів[ред.ред. код]

Роки Назва Примітки
1972−1974 …explosante-fixe… Для електорніки і живих інструментів
1944−1945 Ноктюрн для фортепіано
1944−1945 Прелюдія, Токата і Скерцо для фортепіано
1945 Notations, цикл з 12 п'єс для фортепіано
1945 Psalmodies, цикл з 3 п'єс для фортепіано
1945 Тема і варіації для фортепіано
1945−1946 Квартет для 4 хвиль Мартено
1946 Notations версія для оркестру
1946 Соната № 1 для фортепіано
1946 Сонатина для флейти і фортепіано
1946 Le visage nuptial для альта, сопрано, 2 хвиль Мартено, фортепіано i ударних
1947−1948 Соната № 2 для фортепіано
1948 Le soleil des eaux Мюзикл
1948−1961 Livre pour quatour для струнного квартету
1950 'Essais 3 п'єси для ударних
1950−1951 Polyphonie X камерний твір
1950−1965 Le soleil des eaux Utwór wokalno-instrumentalny
1951−1952 Etudes електронна музика
1951−1952 Structures I для 2 фортепіано
1951−1989 Le visage nuptial вокально-інструментальний твір
1953−1955 Le marteau sans maître вокально-інструментальний твір
1955 Orestie мюзикл
1955 Symphonie mécanique кіно музика
1955−1963 Соната № 2 для фортепіано
1956−1961 Structures, Book II, для 2 фортепіано
1957 Le crépuscule de Yang Koueï-fei Радіомюзикл
1957−1958 Improvisations sur Mallarmé II (trzecia część Pli selon pli) Трек на сопрано, арфи клавішного інструменту і ударних
1957−1962 Improvisations sur Mallarmé I (друга частина Pli selon pli) для сопрано та оркестру
1958 'Poésie pour pouvoir електронна музика з оркестром
1958−1968 Figures — Doubles — Prisms для оркестру
1959−1960 Tombeau (п'ята частина «Pli selon pli») для сопрано та оркестру
1959−1984 Improvisations sur Mallarmé III (четверта частина Pli selon pli) для сопрано та оркестру
1960−1990 Don (перша частина Pli selon pli) для сопрано та оркестру
1961−1968 Domaines для кларнета і 21 інструмента у шести групах
1961−1968 Domaines для кларнета соло
1962 Mon Faust Мюзикл
1965 Éclat для 9 ударників і 6 інших інструменталістів
1968−1988 Livre pour cordes для струнного оркестру
1969 Pour Dr. Kalmus для флейти, кларнета, скрипки, альта та віолончелі
1970 Éclat/Multiples (niedokończone) для ударних
1970−1986 Cummings ist der Dichter для голосу та інструментів
1974 Ainsi parla Zarathoustra мюзикл
1974−1975 Rituel: In Memoriam Bruno Maderna для оркестру
1977 Messagesquisse для скрипки з оркестром
1978−1980 Notations для оркестру
1980−1984 Répons електронна музика з живими інструментами
1982−1995 Dialogue de l'ombre double електронна музика з живими інструментами
1984 Dérive I Utwór na zespół instrumentalny
1985 Mémoriale для флейти з оркестром
1987−1992 Initiale для духового оркестру
1988−1990 Dérive II камерний твір
1991 Anthèmes для скрипки соло
1991−1993 …explosante-fixe… електронна музика з живими інструментами
1995−1998 sur Incises для камерного ансамблю
1997 Anthèmes II для скрипки з електронікою

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]