П'єр Булез
П'єр Булез (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (нар. 26 березня 1925) — французький композитор, диригент та музичний діяч.
Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У 1942-45 вчився в Паризькій консерваторії у Олів'є Мессіана, у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Зміст |
Композиторська творчість [ред.]
Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950-51) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951-52), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961-68) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945-46), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з окрестром
Диригентська діяльність [ред.]
Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954-67). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунга».(Philips).
29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії (нім. Wiener Philharmoniker) на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм). [1]
Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолює створений ним у Парижі Інститут досліджень і координації музично-акустичних проблем (IRCAM).
Список творів [ред.]
| Роки | Назва | Примітки |
|---|---|---|
| 1972−1974 | …explosante-fixe… | Для електорніки і живих інструментів |
| 1944−1945 | Ноктюрн | для фортепіано |
| 1944−1945 | Прелюдія, Токата i Скерцо | для фортепіано |
| 1945 | Notations, цикл з 12 п'єс | для фортепіано |
| 1945 | Psalmodies, цикл з 3 п'єс | для фортепіано |
| 1945 | Тема і варіації | для фортепіано |
| 1945−1946 | Квартет для 4 хвиль Мартено | |
| 1946 | Notations | версія для оркестру |
| 1946 | Соната № 1 для фортепіано | |
| 1946 | Сонатина для флейти і фортепіано | |
| 1946 | Le visage nuptial | для альта, сопрано, 2 хвиль Мартено, фортепіано i ударних |
| 1947−1948 | Соната № 2 для фортепіано | |
| 1948 | Le soleil des eaux | Мюзикл |
| 1948−1961 | Livre pour quatour | для струнного квартету |
| 1950 | 'Essais | 3 п'єси для ударних |
| 1950−1951 | Polyphonie X | камерний твір |
| 1950−1965 | Le soleil des eaux | Utwór wokalno-instrumentalny |
| 1951−1952 | Etudes | електронна музика |
| 1951−1952 | Structures I | для 2 фортепіано |
| 1951−1989 | Le visage nuptial | вокально-інструментальний твір |
| 1953−1955 | Le marteau sans maître | вокально-інструментальний твір |
| 1955 | Orestie | мюзикл |
| 1955 | Symphonie mécanique | кіно музика |
| 1955−1963 | Соната № 2 для фортепіано | |
| 1956−1961 | Structures, Book II, | для 2 фортепіано |
| 1957 | Le crépuscule de Yang Koueï-fei | Радіомюзикл |
| 1957−1958 | Improvisations sur Mallarmé II (trzecia część Pli selon pli) | Трек на сопрано, арфи клавішного інструменту і ударних |
| 1957−1962 | Improvisations sur Mallarmé I (друга частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1958 | 'Poésie pour pouvoir | електронна музика з оркестром |
| 1958−1968 | Figures — Doubles — Prisms | для оркестру |
| 1959−1960 | Tombeau (п'ята частина «Pli selon pli») | для сопрано та оркестру |
| 1959−1984 | Improvisations sur Mallarmé III (четверта частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1960−1990 | Don (перша частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1961−1968 | Domaines | для кларнета і 21 інструмента у шести групах |
| 1961−1968 | Domaines | для кларнета соло |
| 1962 | Mon Faust | Мюзикл |
| 1965 | Éclat | для 9 ударників і 6 інших інструменталістів |
| 1968−1988 | Livre pour cordes | для струнного оркестру |
| 1969 | Pour Dr. Kalmus | для флейти, кларнета, скрипки, альта та віолончелі |
| 1970 | Éclat/Multiples (niedokończone) | для ударних |
| 1970−1986 | Cummings ist der Dichter | для голосу та інструментів |
| 1974 | Ainsi parla Zarathoustra | мюзикл |
| 1974−1975 | Rituel: In Memoriam Bruno Maderna | для оркестру |
| 1977 | Messagesquisse | для скрипки з оркестром |
| 1978−1980 | Notations | для оркестру |
| 1980−1984 | Répons | електронна музика з живими інструментами |
| 1982−1995 | Dialogue de l'ombre double | електронна музика з живими інструментами |
| 1984 | Dérive I | Utwór na zespół instrumentalny |
| 1985 | Mémoriale | для флейти з оркестром |
| 1987−1992 | Initiale | для духового оркестру |
| 1988−1990 | Dérive II | камерний твір |
| 1991 | Anthèmes | для скрипки соло |
| 1991−1993 | …explosante-fixe… | електронна музика з живими інструментами |
| 1995−1998 | sur Incises | для камерного ансамблю |
| 1997 | Anthèmes II | для скрипки з електронікою |
Посилання [ред.]
- П'єр Булез на сайті Allmusic (англ.)
- Pierre Boulez - Біографія (англ.)
Виноски [ред.]
(нім.)
