П'єр Лоран Ванцель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

П'є́р Лора́н Ва́нцель (фр. Pierre Laurent Wantzel, 5 червня 1814 року, Париж21 травня 1848 року, там же) — французький математик, відомий завдяки строгим доведенням нерозв'язності древніх задач подвоєння куба та трисекції кута [1].

Біографія[ред.ред. код]

Ванцель народився в сім'ї армійського офіцера. У 1821 його батько пішов з армії, зайнявся науковою роботою та незабаром став професором прикладної математики у паризькій Комерційній школі (École speciale du Commerce).

П'єр Лоран також захопився математикою. За спогадами друзів, ще в дитинстві він любив обговорювати з батьком математичні задачі.

У 1826 році 12-річний Ванцель поступив в училище École des Arts et Métiers de Châlons, в наступному році перейшов до Колеж Шарлемань (Collège Charlemagne), який закінчив із відзнакою.

Початок праці Ванцеля про нерозв'язність

У 18321834 роках він навчався у Політехнічній школі, потім - у Школі мостів та доріг (École des Ponts et Chaussées). Декілька років служив інженером, потім повернувся у Політехнічну школу і став професором прикладної механіки (1838). З 1841 року також викладав у Школі мостів та доріг (на тій же посаді) та ще в декількох навчальних закладах Парижа та передмість, включно з Колеж Шарлемань.

У 1837 році друкує свою найвідомішу працю з доведенням нерозв'язності класичних задач подвоєння куба та трисекції кута [1]. Ванцель також довів, що за допомогою циркуля та лінійки неможливо побудувати правильний багатокутник, у якого число сторін не задовольняє умові Гауса, тобто не розкладається на степінь 2-ки та прості числа Ферма (див. Теорема Гауса - Ванцеля).

Окрім цієї праці, що принесла йому славу, Ванцель опублікував ще близько 20-ти статей з математики, механіки та аеродинаміки.

Ванцель помер, не доживши до 34 років, за словами його друга Сен-Венана, від перевтоми.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Див. текст його основної статті: M. Шаблон:Sic L. Wantzel. Recherches sur les moyens de reconnaître si un Problème de Géométrie peut se résoudre avec la règle et le compas. Journal de Mathématiques Pures et Appliquées, 1837, vol.1, issue 2, pp. 366—372.

Посилання[ред.ред. код]