П'єр Паоло Пазоліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Паоло Пазоліні
Pier Paolo Pasolini
Pasolini 2.jpg
Ім'я при народженні П'єр Паоло Пазоліні
Дата народження 5 березня 1922(1922-03-05)
Дата смерті 2 листопада 1975(1975-11-02) (53 роки)
Місце смерті місто Остія під Римом
Національність італійєць
Громадянство Італія Італія
Жанр документальне і художнє кіно
Навчання Болонья, університет.
Напрямок неореалізм, модернізм
Роки творчості з 1937 по 1975
Твори документальні і художні стрічки

П'єр Пао́ло Пазолі́ні (італ. Pier Paolo Pasolini; *5 березня 1922, Болонья — †2 листопада 1975) — італійський письменник, сценарист, кінорежисер.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 5 березня 1922 року в Болоньї. Мати — проста селянка, батько — представник італійського аристократичного роду. Батько з родиною не жив і Пазоліні з матір'ю зазнали значної матеріальної скрути.

Пазоліні і література[ред.ред. код]

Він почав писати вірші у 17, а в 19 їх вже друкували. У 1957 році його збірка віршів «Попіл Грамші» отримала премію Віареджо. Пізніше, коли Пазоліні подався в кінематограф, він створюватиме кінострічки за відомими літературними творами, серед яких «Кентерберійські оповідання», «Декамерон», «Цар Едіп», «Медея», «Євангеліє від Матвія» тощо. Деякі стрічки створені за романами самого Пазоліні.

Навчання[ред.ред. код]

Після закінчення Болонського університету викладав літературу і мову у Фріулі, а 1942 року видав першу збірку віршів, згодом пише і видає поезію, романи, теоретичні праці, виступає як кіносценарист. Кар'єра викладача не склалась.

Пазоліні в кіно[ред.ред. код]

Пазоліні належить близько 15 сценаріїв фільмів, серед яких «Похмурий жнець» Бернардо Бертолуччі і «Ночі Кабірії» Федеріко Фелліні.

Як режисер дебютував 1961 року фільмом «Аккатоне» — екранізацією власного роману про життя римських нетрів. Наступного року — 1962-го — знімає «Мамму Рому». Перші роботи режисера — це творче переосмислення неореалізму. Пазоліні досліджує життя і психологію італійських марґіналів, до яких належав і сам, людей суспільного дна, вперше вивівши на екран їхню своєрідну мову і культуру. Він на той час ідеалістично уявляв, що талановиті і енергійні юнаки переростуть суспільні і власні недоліки і змінять важку і жорстоку реальність. Цього не сталося, і через декілька років Пазоліні гірко зауважив, що чим більше він живе на світі, тим менше вірить в людство.

В подальших кінороботах за драматургійну основу використовував переважно класичні твори — «Євангеліє від Матвія» (1964), «Цар Едіп» (1967), «Декамерон» (1970), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Медея» (1969), «Сало: 120 днів Содому» (1975). Власне, нині всі роботи режисера — безперечна класика кіна. Додамо до вже названих також «Птахи великі і малі» (1965), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974)…

Брудні руки поп-культури[ред.ред. код]

Митець крайніх лівих поглядів, Пазоліні протистояв комерціалізації кіна і став чимось на зразок духовного учителя для цілого кінопокоління. Він намагався «реабілітувати фізичну реальність людської плоті на екрані в її художньому і філософському аспектах, вважаючи неприпустимим віддавати цю сферу на відкуп комерційному кіно» (Валерій Босенко).

До кінорежисера зі скандальною славою потягли руки жовта преса і ненажерлива поп-культура. Він був постійним об'єктом пересудів, пліток, скандальної хроніки, бо і сам давав для цього багато привідів. Журналісти підрахували, що за період у 20 років Пазоліні мав близько 30 судових справ. За життя він був кіноіконою, як і зірка американського кіно Мерилін Монро, ще одна трагічна постать кіно 20 століття.

Смерть[ред.ред. код]

1975 року Пазоліні було убито неподалік від Рима за не прояснених досі обставин.

П'єр Паоло Пазоліні: «…Якщо я знімаю фільми, я хочу їх створювати достоту так само, як пишу вірші, романи, — я неодмінно повинен бути їх автором. Я не можу бути ні співавтором, ні режисером у професійному розумінні слова — постановником. Я постійно маю відчувати себе автором твору…»

Книги[ред.ред. код]

  • «Попіл Грамші»
  • «Вірші в Казарсі»(1942)
  • «Аккатоне»(1961),
  • «Відчайдухи»(або «Шпана», 1955)
  • «Жорстоке життя»(1959)
  • «Теорема»

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Оригінальна назва Українська назва Нотатки
1961 Accattone Аккатоне
1962 Mamma Roma Мама Рома
1964 Il vangelo secondo Matteo Євангеліє від Матвія
1966 Uccellacci e uccellini Птахи Великі і Малі
1967 Edipo re Цар Едіп
1968 Teorema Теорема Роман Пазоліні Теорема також був опублікований 1968.
1969 Porcile Свинарник
1969 Medea Медея
1971 Il Decameron Декамерон В основу фільму покладений роман Джованні Бокачо Декамерон.
1972 I Racconti di Canterbury Кентенберійські оповідання
1974 Il fiore delle Mille e una Notte Квітка тисяча і однієї ночі
1975 Salò: le 120 giornate di Sodoma Сало: 120 днів Содому

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.