П'єр Шарль де Вільньов
П'єр Шарль де Вільнев (фр. Pierre-Charles Villeneuve, 1763-1806) - французький адмірал часів Наполеонівських воєн.
Зміст |
Життєпис[ред.]
Молоді роки[ред.]
П'єр Шарл Жан Батист Сільвестр де Вільньов на родився у містечку Валансоль на півдні Франції в аристократичній родині. У 1778 році став гардемарином французького флоту. Ходив у походи до французьких колоній у Карибському морі.
У 1786 році повернувся до Франції. Тут його було призначено в ескадру, що діяла у Середземному морі. В цілому Вільньов прийняв Революцію во Франції й залишився в країні. У 1793 році він став капітаном.
Адмірал флоту[ред.]
За успіхи на службі та гарну підготовку у 1796 році П'єра де Вільньова призначають контр-адміралом. Він очолив ескадру з 5 кораблів, що стояла у Тулоні. В цьому ж році він отримав наказ рухатися до Ла-Маншу, де з'єднатися з іспанською ескадрою, атакож перевезти армію генерала Оша в Ірландію. Проте Вільньов запізнився на зустрів, іспанська ескадра зазнала поразки.
Після цього Вільньов взяв участь в поході до Єгипту у складі флота віце-адмірала де Брюеса. Взяв участь в Абукірській битві 1 серпня 1798 року. В ній Вільньов не зумів проявити себе. Весь час із своїми кораблями він простояв на відстані від основних сил французького флоту. У вирішальний момент не прийшов на допомогу де Брюесу. В цьому випадку Вільньов не виявив необхідної ініціативи та рішучості. Після бою він втік з місця бою, відправився до Криту, потім біля Мальти, після цього відправився до о.Корфу, де захопив англійський корабль "Леандр".
У 1804 році Вільньова було призначено віце-адміралом та командувачем французького флоту. Було складено план кампанії проти Англії. Спочатку з'єднатися з іспанським флотом де Гравіни, потім здійснити діверсію біля Антильських островів, щоб відволікти туди англійський флот. Після цього направити основні морські сили Франції у Ла-Манш та провести висадку французької армії в Англії. У березні 1805 року флот Вільньова залишив Тулом. З'єднавшись в Кадиксі з іспанцями він попрямував до Карибських островів. Адмірал Нельсон послідував за ним. Проте при поверненні Вільньов потрапив у негоду й затримався біля Азорських островів на три тиждня. Повернувся французький флот до Європи тільки у липні. Біля миса Фіністер відбулася битва з англійською ескадрою Роберта Кальдера, але вона не мала вирішального значення. Втім англійці відступили.
В свою чергу Бонапарт був невдоволений затягуванням приходу флота до Ла-Манша, вказуючи на відсутність хоробрості у Вільньова. Тому Вільньов не виконав наказ Наполеона йти у ла-Манш, а навпаки повернувся до Кадикса. В цей час прибула ескадра Гораціо Нельсона, яка завадила переправі французьких військ до Великої Британії.
У Кадиксі Вільньов отримав наказ спрямувати флот у Середземне море та атакувати Неаполь. Втім де Вільньов довідався, що Наполеон Бонапарт збирається зняти його з командуванням флотом й прислати іншого флотоводця. Внаслідок ображеного честолюбства де Вільньов вирішив атакувати флот на чолі із Нельсоном. 21 жовтня 1805 року відбулася Битва при мисі Трафальгар між англійським та франко-іспанським флотами, в якій останній зазнав ніщивної поразки. Сам же де Вільньов потрапив у полон.
Загибель[ред.]
П'єра Шарля де Вільньова доставили у Лондон. Тут він був присутнім на похоронах Гораціо Нельсона. Незабаром він повернувся до Франції. Імператор Наполеон призначив йому зустріч у Ренні (Бретань). Але 22 квітня 1806 року незадовго до аудієнції з імператором П'р де Вільньов наклав на себе руки.
Джерела[ред.]
- Trafalgar. Hombre y naves entre dos épocas, de J. Cayuela J. y A. Pozuelo. Editorial Ariel, 2004.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: П'єр Шарль де Вільньов |
