П'єр де Ронсар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр де Ронсар
фр. Pierre de Ronsard
Погруддя Ронсара в замку Блуа, Франція
Погруддя Ронсара в замку Блуа, Франція
При народженні Pierre de Ronsard
Дата народження 11 вересня 1524(1524-09-11)
Місце народження замок Ла-Поссоньєр, Вандомуа , Франція
Дата смерті 27 грудня 1585(1585-12-27) (61 рік)
Місце смерті абатство Сен-Ком, Франція
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності поет

П'єр де Ронсар (фр. Pierre de Ronsard 11 вересня 1524, замок Ла-Поссоньєр, Вандомуа — 27 грудня 1585, абатство Сен-Ком, біля міста Тур) — французький поет 16 століття. Очолював поетичне об'єдннання «Плеяда», що стояло на засадах збагачення національної літератури надбанням і здобутками літератур Стародавньої Греції та Риму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в вельможній родині. Сам був сином придворного короля Франциска І. Батько влаштував Ронсара пажом у Франциска І. Пізніше П'єр переїхав до Шотландії до тамтешнього королівського двору, що був тісно пов'язаний родинними зв'язками з двором королів Франції. Освіту здобув гуманітарну, в тому числі в колежі Кокре, навчався в Парижі у Жана Дора. Гонитва за насолодами призвела до захворювання на сифіліс, ускладненням стала глухота. Перший вірш був надрукований у 1547 році. Після повернення з Шотландії посів посаду надвірного поета короля Генріха ІІ. Після смерті молодого короля Карла ІХ у був в опалі і його надвірна кар'єра закінчилася.

Збереження і любов до рідної мови[ред.ред. код]

Постать поета Війона в книзі «Великий заповіт» 1489 року.

Франція завжди докладала чималих зусиль для збереження, збагачення і розвитку рідної мови і культури. До процесу залучився і П'єр де Ронсар. Разом з дю Белле він розробив план масштабної поетичної реформи, яку декларував Жоашен дю Белле в праці «Захист і уславлення французької мови».

У 17 ст. до збереження рідної мови залучився сам король, заснувавши Французьку академію.

Водночас література Франції стала дедалі більше поділятися на простонародну і надвірну. П'єр де Ронсар, Жоашен дю Белле якраз представники вченої і надвірної поезії, яку плекали при королівському дворі.

Зовсім інше крило поезії Франції уособлював Франсуа Війон (1431—1491), який не робив надвірної кар'єри і не був пов'язаний з аристократією Франції. Проте його творчий доробок не менший за внесок і реформи П'єра де Ронсара.

Творчість[ред.ред. код]

Ронсар залишив багату поетичну спадщину. Оспівував радість життя, кохання (збірки "Любовні вірші", 1552—53; "Продовження любовних віршів", 1555; цикли "Нове продовження любовних віршів", 1556; "Сонети до Єлени", 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки "Оди", 1550 —32; "Гімни", 1555—56). В "Роздумах про бідування цього часу" (1560—62), "Застереженні французькому народу" (1563) засуджував релігійні війни. Автор збірок "Елегії" (1565), мадригалів, епітафій. В останні роки життя працював над епічною поемою "Франсіада" (1572, незакінчено). Трактат Ронсара "Короткий виклад поетичного мистецтва" (1565) відіграв значну роль у формуванні французького класицизму.

Українські переклади[ред.ред. код]

Українською П'єра де Ронсара перекладали Микола Зеров, Максим Славинський, Микола Терещенко, Ф. Скляр (видав окремий том лірики Ронсара українською в 1977 році, видавництво «Дніпро», Київ), Ігор Качуровський, Дмитро Павличко, Іван Світличний (опубліковано 11 віршів, переклади робив в ув'язненні).

Література[ред.ред. код]

  • Benedikte Andersson, L'invention lyrique. Visages d'auteur, figures du poête et voix lyrique chez Ronsard, Paris, Honoré Champion, 2011
  • François Rouget, Pierre de Ronsard, Paris-Rome, Memini, Bibliographie des Écrivains français, n° 27, 2005
  • Marc Carnel, "Le sang embaumé des roses", Genève, Droz, 2004
  • André Gendre, L’Esthétique de Ronsard, Paris, SEDES, 1997
  • Yvonne Bellenger, Lisez la Cassandre de Ronsard, Paris, Champion, Unichamp, 1997
  • Michel Simonin, Pierre de Ronsard, Paris, Fayard, 1990
  • Oliviert Pot, Inspiration et mélancolie dans les Amours de Ronsard, Genève, Droz, 1990
  • Yvonne Bellenger, La Pléiade. La Poésie en France autour de Ronsard, Paris, Nizet, 1988
  • Albert Py, Imitation et Renaissance dans la poésie de Ronsard, Genève, Droz, 1984

Джерела[ред.ред. код]

  • Використані матеріали української, російської вікіпедій.

Посилання[ред.ред. код]