П'єта (Мікеланджело)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єта (Мікеланджело)
Michelangelo's Pieta 5450 cut out.png
«П'єта»
італ. Pietà
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: 1498 —1499
Розміри: 174×195×69 см
Матеріал: мармур
Зберігається: Ватикан, Італія
Музей: Собор Святого Петра

Ламке й пласке, мов гілка пальми, тіло
Лежить у неї на колінах. Син.
Все кінчено. Він витягся безсило,
І вже ніколи не зведеться він.
І мати дивиться в його пустинні очі,
В камінність уст, в покірність рук тонких.
Вона все знає, і вона не хоче
Ні обіцянь, ні умовлянь, ні втіх

М. Бажан,
«Pietá»[1]

«П'єт́а» або «Опл́акування Христа́»[а] (італ. Pietà) — мармурова скульптура, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога. Цей твір було створено Мікеланджело протягом 1498 —1499 рр., на замовлення французького кардинала Жана де Біл́ера[2]. Вазарі писав, що «у цьому творі відчувається вся міць і сила» мистецтва Мікеланджело[3].

Цю статую також називають «Ватиканською» чи «Римською П'єтою», адже серед робіт Мікеланджело відомі ще «Флорентійська П'єта», «Ронданіні П'єта» та «Палестринська П'єта»[б].

Історія створення[ред.ред. код]

Контракт на роботу було підписано 7 серпня 1498 року. Вважалося, що статую замовив французький кардинал Жан Вільє де ла Ґросле для капели французьких королів у Соборі Святого Петра, але дослідник Шарль Самаран довів, що замовником був інший французький кардинал, Жан де Біл́ер (фр. Jean de Bilhères)[4]. Тема «оплакування Христа» була поширеніша у північній Європі та візантійському мистецтві, аніж в Італії епохи Ренесансу, тож, створюючи статую, Мікеланджело наслідував традиції свого замовника[2].

«П'єта» призначалася для гробниці кардинала, але він помер до її завершення. Скульптуру поставили у Соборі Святого Петра, у капелі Санта Марія делла Феббре[3].

Опис[ред.ред. код]

П'єта (фрагмент)

Богоматір молода, наче це не Мати і Син, а сестра, що оплакує передчасну смерть брата. У неї спокійне обличчя, опущені очі. Скорбота її виражена схиленою головою, втілюючи собою спокій і біль. Мертве тіло Христа здається невагомим, і його оголеність контрастує із пишним, багатим одягом Богоматері. Його замучене тіло не спотворено смертю, тільки руки, ноги та бік проколоті:

« (…) члени його такі гарні, а тіло так майстерно зроблено, що не можна знайти наготи з такими мускулами, жилами, нервами, які виділяються на кістяку, і нема мерця, більше схожого на мерця[3]  »

Підпис Мікеланджело[ред.ред. код]

Ця статуя — єдина з робіт Мікеланджело, підписана ним самим. На стрічці, що оперізує одяг Богоматері, скульптор висік напис:

Мікаель Ангелюс Буонарротус, флорент. різьбив
Оригінальний текст (лат.)

Michael Angelus Buonarrotus Florent. faciebat

За Вазарі, він це зробив, почувши суперечку про майстра. Приїжджі із Ломбардії хвалили статую, і казали, що її вирізьбив «Наш Ґоббо[в], міланець». Тієї ж ночі Мікеланджело вирізав свій підпис на перев'язі[5].

Пошкодження[ред.ред. код]

Найбільш істотного пошкодження статуя зазнала 21 травня 1972, коли психічно неврівноважений геолог Ласло Тот увійшов до каплиці і напав на скульптуру з геологічним молотком. Багато уламків полетіло в сторону присутніх у каплиці. Деякі були знайдені, проте багато уламків не були повернуті, серед них і ніс Марії — при реставрації його відновили з блоків мармуру, вирізаних зі спини.

Образ у мистецтві[ред.ред. код]

Джованні Баттіста Паджі[г]. «П'єта»
(Монастир Св. Людовика, Пеша)

Вазарі процитував рядки невідомого поета, присвячених статуї:

«

І врода, і чеснота,
І жаль у мертвім мармурі живуть.
Ви, дивлячись, не плачте
Так голосно і стримуйте свій біль,
Щоб не прокинувся зарано мрець…[6]

 »

У біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль» про скульптуру сказано так:

« (…) Матір Божа з замученим Христом на колінах, уже не «Мадонна на сходах», як тоді, з поглядом, спрямованим у вічність, цариця, що сидить на сходах, мов жебрачка, з немовлям на руках, ні, тепер — це жінка з мертвим тілом сина на колінах, Мати скорботна[7]  »

1982 року Сальвадор Далі завершив полотно, яке отримало назву «Геологічне ехо. П'єта». Художник відтворив у вигляді скель форму носа центральної фігури скульптурної групи, створивши образ-натяк[8]. Фільм-трилер «П'єта» південнокорейського режисера Кім Кі Дука отримав свою назву на честь скульптури[9].

Копії статуї[ред.ред. код]

П'єта (копія, Познань, Польща)

Існує багато копій статуї. Репліка «П'єти» у костьолі Матері Божої у Познані була використана для відновлення скульптури після того, як зловмисником була зроблена спроба розбити статую 21 травня 1972 року[10].

Авторизовані копії було встановлено у таких населених пунктах[11]:

Примітки[ред.ред. код]

а. ^ Також — «Пієта», «Жало́ба»[13]
б. ^ Авторство Мікеланджело спірне
в. ^ «Ґоббо» означає «горбун». Таке прізвисько було у міланського скульптора Кристофоро Соларі
г. ^ Можливе авторство

Посилання[ред.ред. код]

  1. Бажан М. П. Італійські зустрічі // Батьки й сини: Поезії. — Київ: Молодь, 1980. — С. 97.
  2. а б Wallace, 2010, С. 14
  3. а б в Вазарі, 1970, С. 309
  4. Роллан, 1992, С. 94 —95
  5. Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, С. 137
  6. Вазарі, 1970, С. 310
  7. Шульц, 2006, С. 512
  8. А. Пичот. «Геологическое эхо. Пьета, 1982 г.». Театр-Музей Дали в Фигерасе. www.mir-dali.ru. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2012-04-02. 
  9. Eric Kohn (2012-09-14). «Toronto Review: Kim Ki-duk's 'Pieta' Is Not Your Average Crime Movie» (англ.). www.indiewire.com. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2013-02-14. 
  10. Evers, Chia (2006). «Laszlo Toth, "Jesus Christ," Attacks the Pieta (May 21, 1972)». Today in Odd History. News of the Odd. Архів оригіналу за 16 травня 2006. Процитовано 1 квітня 2012. 
  11. «One of a small number of authorized replicas of Michelangelo's 'La Pieta' is owned by St. Mary's of the Lake Parish». Процитовано 2012-04-10. 
  12. Virginia Mullery (квітень 2011). «Michelangelo's Debut in Inverness». SENIOR CONNECTION. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2012-04-10. 
  13. Вазарі, 1970, С. 499

Джерела[ред.ред. код]