П'єтро Лонгі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єтро Лонгі
Pietro Antonio Longhi
Ім'я при народженні П'єтро Антонио Фалька
Дата народження 5 листопада 1702(1702-11-05)
Місце народження Венеція
Дата смерті 8 травня 1785(1785-05-08) (82 роки)
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр побутовий жанр
Навчання у Антоніо Балєстра в Венеції, у Креспі в Болоньї
Напрямок рококо
Роки творчості 1718 - 1784
Покровитель аристократичні родини Сагредо, Пізані, меценат Андре Кверіні
Твори побутові картини, портрети,


П'єтро Лонгі , справжнє ім'я П'єтро Фалька ( італ. Pietro Antonio Longhi 5 листопада 1702(17021105) — 8 травня 1785) — венеціанський художник 18 століття, представник побутового жанру та портретист. Працював в стилі рококо.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Мало що відомо про ранні роки художника. Походить з родини венеціанського ювеліра. Але одразу починаються розбіжності. До останнього часу незрозуміло, як правильно пишеться його прізвище. Батько в документах 18 століття йде під прізвищем Фалькетта. Син чомусь — Фалька. Незрозуміло, про що саме говорить прізвисько Лонгі, під яким художник увійшов в історію мистецтв.

Навчання[ред.ред. код]

Первісне навчання отримав в майстерні батька. Згодом той віддав сина ( ймовірно, у 1718 році ) в майстерню венеціанського художника Антоніо Балєстра ( 16661740 ). Балєстру вважають досить толерантним вчителем, бо у нього опановували художню майстерність різні венеціанські майстри, серед яких -

У Розальби Кар'єри, теж венеціанки, склалися добрі стосунки з П'єтро Лонгі.

Вплив творів Балєстри ( з ідеально виправленними обличчями і нечіткими м'язами фігур ) на манеру Лонгі не був значним. Балєстра, представник академічної гілки італійського бароко, сприяв переведенню П'єтро Лонгі в Болонью у 1720 році. Він надав рекомендації до художника Джузеппе Марія Креспі (16651747). Креспі створював переважно картини на релігійну тематику та його роботи не відрізнялись багатством колориту. Побутові сцени займали в його творчості значно менше місце. Але Креспі і Лонгі порозумілися, а учень діяльно допомагав Креспі у виконанні замов. Лонгі, навпаки, матиме схильність до створення побутових картин. І саме їм присвятить свою творчість по поверненню в Венецію.

Повернення в Венецію. Шлюб.[ред.ред. код]

Приблизно у 1730 році П'єтро Лонгі повернувся в Венецію. Навчання завершено і він має право на шлюб. 28 вересня 1730 року його вінчали з дочкою будівничого Альвізе Ріцці — Катериною. Через три роки у подружжя народиться син Алессандро, що теж стане художником.

Зрілі роки[ред.ред. код]

Молода дівчина - спокуса для ченця
Алхімік
Відвідини бібліотеки

Серед перших творів по поверненню в Венецію — біблійні картини ( вівтар для церкви Сан Пеллегріно, фреска в церкві собору Сагредо ). Але релігійні картини мало приваблюють майстра і він переходить до створення невеликих картин побутового жанру. Серед перших творів цього напрямку — картина «Концерт». Це досить популярна і приємна тема для венеціанських споживачів мистецтва, адже Вений центр Італії і всієї Європи. Серед прихильників мистецтва Лонгі - аристократ Андре Кверіні, для якого Лонгі виконає сім картин. Андре Кверіні - також меценат венеціанського комедіографа Карло Гольдоні (17071793). Вони заприятелювали. В часи дозвілля ( обидва в масках за венеціанським звичаєм ) блукали венеціанськими вуличками, вдивляючись у блиск та морок як святкової, так і непарадної Венеції. Але П'єтро Лонгі старанно обходить гострі проблеми портової Венеції, зосередившись на зображенні подій в залах венеціанських багатіїв, багатого міщанства, їх свят, їх дозвілля. Іноді пише портрети ( Родинний портрет Сагредо, портрет Франческо Гварді ). В картинах митця — чимало кумедних деталей. Але ніколи твори П'єтро Лонгі не досягають гостроти сатири англійця Вільяма Хогарта, ніколи не претендують на повчання, на виправлення недоліків суспільства. Гострі ідеї і напружені пошуки доби просвітництва пройшли, не зачепивши зміст картин Лонгі. Хоча зовнішні риси просвітництва зустрічаються ( « Урок географії для молодої пані», «Алхімік», « Відвідини бібліотеки »), але вони переведені художником в побутову площину.

Картини Лонгі добре купують, а його слава зростає. У 1737 році він стає членом товариства венеціанських художників, що ознака його визнання серед колег. Покращення матеріального стану родини Лонгі дозволяє арендувати будинок у аристократа Лунардо Емо. Лонгі з родиною житиме там до власної смерті.

Популярності картин Лонгі сприяли і гравери, що переводять картини майстра в гравюри. Гравюри робили як син Алессандро, так і Бартолоцци, Піттері, гравер з Парижу - Жозеф Фліпар.

Коли аристократична родина Пізані заснувала невеличку Академію малюнка і гравюри ( ми б назвали її зараз гуртком аматорів), викладачем запросили саме П'єтро Лонгі. Популярність невеличких картин Лонгі стала такою, що їх починають копіювати як помічники з майстерні майстра, так і стороні художники. Це збільшить коло прохідних, неоригінальних творів митця.

У 1762 році син Алессандро Лонгі друкує книгу «Коротке зібрання життєписів венеціанських історичних художників, найвідоміших в цьому столітті». Аби збільшити вагомість видання, що носило характер не стільки документа, скільки панегірика, Алессандро додав власно створені гравюри, серед яких і портрет батька. Пишна назва видання не відповідала реальності. До кінця 18 століття залишалося ще 38 років. І пріоритети і оцінки - ще зміняться.

Серед незвичних творів П'єтро Лонгі — «Філософ Піфагор». Картина створена по замові Венеціанської Академії мистецтв. Місцевим майстрам надали термін у три місяці для створення картин, які переходили у власність Академії. Розуміючи, що побутова кртина мало престижна для збірки Академії, П'єтро Лонгі і звернувся до так званого історичного жанру та античної тематики. На великому за розмірами полотні Лонгі подав бородатого філософа, заглибленого в читання трактату. Світло вихоплювало з темряви лише постать філософа зі свічкою, комора ж потопала у сутінках. Філософ не мав нічого спільного з ніжними, ляльковими фігурами доби рококо в побутових картинах Лонгі.

П'єтро Лонгі помер в Венеції на 83 році життя.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Нахабні молодики
Урок танцю
Мисливські трофеї, серія картин « Полювання в лагуні »

Pietro Longhi 060.jpg

  • вівтар для церкви Сан Пеллегріно
  • фреска в церкві собору Сагредо
  • « Зубний лікар »
  • « Селянка з квіткою »
  • « Селянка з півнем »
  • « Приватний концерт »
  • « Церемонія цілування руки вельможної дами »
  • « Нахабні молодики »
  • « Носоріг в Венеції »
  • « Аптекар з хворою », Галерея Академії, Венеція
  • «Сповідь», Уффіці, Флоренція
  • « Родинний портрет Сагредо », Кверіні Стампалья, Венеція
  • « Паньонки жартують над сплячим », Музей Тиссена-Борнемісса
  • « Молода дівчина - спокуса для ченця »
  • « У кравця »
  • « Урок танцю »
  • « Відвідини бібліотеки »
  • « Перевірка рушниць перед полюванням »
  • « На полюванні »
  • «П'янички»
  • « Урок географії для молодої пані »
  • «Алхімік»
  • «Шарлатан»
  • «Кравчиня»
  • « Молоді пралі»
  • « Ранок дворянина »
  • « Щаслива пара »
  • «Вінчання»
  • « Відвідини дами »
  • « Ранковий візит »
  • « Мисливець і селянки»
  • « Прогіляка верхи двох дворян-підлітків »
  • «Непритомність»
  • Портрет епископа Бенедетто Ганассоні
  • Портрет художника Франческо Гварді

Джерела[ред.ред. код]

  • Valcanover, Affreschi sconosciuti di Pietro Longhi, in «Paragone», 1956
  • Berenson, I pittori veneziani del Rinascimento, 1958
  • Chastel, L'arte italiana, 1958
  • Levey, Painting in XVIII Century, 1959
  • Martini, La pittura veneziana del Settecento, 1964
  • Valcanover, Catalogo ragionato delle opere di Pietro Longhi, 1968
  • Argan, Storia della pittura italiana, 1968
  • Pignatti, Pietro Longhi, 1968

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]