П'єтро Перуджино
| П'єтро Перуджино | |
| італ. Pietro Perugino | |
 Автопортрет 1497—1500 рр |
|
| Ім'я при народженні | Pietro di Cristoforo Vannucci |
|---|---|
| Дата народження | 1446 |
| Місце народження | Чітта-делла-П'єве |
| Дата смерті | 1523 |
| Місце смерті | Перуджа |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Італія |
| Напрямок | Відродження |
| Вплив на | Рафаель Санті |
| Твори | релігійні картини. портрети |
П'єтро Перуджино (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети.Відомий представник Умбрійської школи живопису.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника і скульптора Андреа Веррокіо. Уславився як майстер фресок.
Як уславленого майстра 1481 року його викликав у Рим папа Сикст IV, де Перуджино отримав замову на фрески Сикстинської каплиці, домової церкви римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла у всі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджино виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.
Перуджино не втримався в Римі і працював на замовах в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель.
В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками і схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.
Великим недоліком таланту Перуджино була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя і біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа мадонна або святі у Перуджино тихо сумують, що не відповідало правді ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджино.
У 1524 р. помер в місті Перуджа під час чуми.
Портрети Перуджино [ред.]
Найкращі серед портретів Перуджино — на фресці Сикстинської каплиці «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей. Особливо влалим став Портрет невідомого (картина Перуджино), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.
Портрети Перуджино вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя.
-
Портрет невідомого юнака
-
Христос передає ключі від Раю Апостолу Петру, 1480-82 рр. Ватикан, Сикстинська каплиця
-
Портрет невідомого, галерея Боргезе
Мадонни Перуджино [ред.]
Вівтарі Перуджино [ред.]
-
Мадонна зі Св. Іваном Хрестителем та Св. себастьяном
-
Мадонна зі Св. Розою та Катериною Олександрійською
-
Мадонна з Апостолом Петром, Євангелістом Іваном, Іваном Хрестителем та Апостолом Павлом
Країни світу, де зберігають твори Перуджино [ред.]
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Pietro Perugino |
- Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
- Элиасберг Н.“ Пьетро Перуджино «,М,»Искусство“, 1966 (рос.)
- «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)
