РІНЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Російський індекс наукового цитування
Заснування 2005 
Засновник(и) Наукова електронна бібліотека eLIBRARY.RU
Штаб-квартира Росія
Територія діяльності Росія, країни СНД, в усьому світі
Галузь Наукометрія
Продукція база даних наукової періодики
Сайт elibrary.ru/project_risc.asp
функціонує

Російський індекс наукового цитування (РІНЦ) — бібліографічна база даних наукових публікацій вчених Росії і країн СНД в понад 4000 журналах. Для отримання необхідних користувачеві даних про публікації та цитованості статей на основі бази даних РІНЦ розроблено аналітичний інструментарій Science Index. Проект РІНЦ розробляється з 2005 року компанією "Наукова електронна бібліотека" (ELIBRARY.ru)[1].

Історична довідка[ред.ред. код]

Зарубіжні індекси[ред.ред. код]

Історія створення індексів (або покажчиків) наукового цитування починається з 70-х років XIX століття, коли практично одночасно з'являються індекс юридичних документів Shepard's Citations в 1873 р. та індекс наукових публікацій з медицини Index Medicus в 1879. Останній проіснував аж до 2004 р., всього було видано 45 випусків.

У 1960 році у США Юджином Гарфільд був створений Інститут наукової інформації, основним комерційним продуктом якого став Science Citation Index. Принципи, закладені в SCI, багато в чому визначили подальший розвиток індексів цитування.

Наукова інформація в СРСР[ред.ред. код]

У СРСР в 1952 році Постановою Ради Міністрів СРСР від 19.07.1952 № 3329 був створений Інститут наукової інформації АН СРСР[2], який у 1955 році був перейменований в Всесоюзний інститут наукової і технічної інформації. Вже через кілька років після створення ВІНІТІ його величезне значення для розвитку вітчизняної науки і техніки було визнано в країні і за кордоном. У роботі ВІНІТІ беруть участь багато вчених і фахівців[2].

У той час основним джерелом отримання статистичних даних служили реферативні та бібліографічні видання (зокрема Реферативний журнал ВІНІТІ). Вітчизняні фахівці гідно оцінили можливості, які надав створений у США Ю. Гарфілдом в першій половині 60-х років покажчик наукового цитування «Science Citation Index» (SCI) і почали активно використовувати цей інструмент для дослідження стану вітчизняної науки і порівняння її з світовим рівнем. Проте вже в той час ними усвідомлювалася недостатність SCI для оцінки стану і тенденцій вітчизняної науки, це, зокрема, було пов'язано з очевидною орієнтацією SCI на англомовні журнали.[3]

У 1974 році в ВІНІТІ були зроблені спроби створення вітчизняного покажчика наукового цитування (УНЦ), який в технологічному плані повинен був стати «аналогом» Sci. Такий підхід вимагав значних фінансових і технічних ресурсів, і в підсумку цей проект не отримав розвитку[3].

Більш докладно про наукометрії в СРСР можна прочитати у статті Ю. В. Грановського «Чи можна вимірювати науку? Дослідження В. В. Налімова по наукометрії[4].

Національні індекси цитування в інших неангломовних країнах[ред.ред. код]

У 1987 р. Китай запускає проект зі створення Китайського індексу наукового цитування Chinese Science Citation Index, а в наступному, 1988 з'являється його конкурент — China Scientific and Technical Papers and Citations. У 1997 починається розробка китайського індексу цитування з суспільних наук Chinese Social Sciences Citation Index.

У 1995 році Японія приступає до створення національного індексу цитування Citation Database for Japanese Papers, розробником якого стає Національний інститут інформатики Японії.

Крім того, розробки національних індексів ведуться в Тайвані (Taiwan Humanities Citation Index), а також у ряді європейських країн (Польща, Іспанія). Зокрема, у Польщі розроблено наукометричну платформу Index Copernicus.

Наукометричний інструментарій РІНЦ[ред.ред. код]

Профіль організації[ред.ред. код]

Профіль учасника[ред.ред. код]

За допомогою бази даних РІНЦ вчений може дізнатися індекс своєї цитованості, хоча цей індекс буде нижче істинного через обмеженість переліку та ретроспективи оброблюваних журналів, дисертацій та авторефератів дисертацій. [5] У керівництві [5] описаний порядок дій щодо визначення індексу цитованості для вченого.

Використання даних РІНЦ в оцінці наукової діяльності організацій[ред.ред. код]

У Росії база даних РІНЦ є одним з основних джерел інформації для оцінки ефективності організацій, що займаються НДР.

Зокрема, Постанова президії РАН № 201 від 12.10.2010 регламентує використання наступних показників для оцінки результативності наукових організацій Російської академії наук:
Напрямок оцінки: 2 Науковий потенціал і ефективність наукових досліджень
Об'єкт оцінки: 2,4 активність публікації
Показники оцінки: Кількість публікацій працівників наукової організації, віднесена до чисельності дослідників, у тому числі:

  • У зарубіжних науково-технічних виданнях,
  • У вітчизняних виданнях, включених до переліку ВАК Міносвіти Росії.

Число публікацій працівників наукової організації в Російському індексі наукового цитування (РІНЦ), віднесене до чисельності дослідників.

Цитованість працівників наукової організації в РІНЦ, віднесене до чисельності дослідників. "[6]

Правила включення видання в РІНЦ[ред.ред. код]

На сьогоднішній день база даних РІНЦ виконує функцію не тільки інструменту для оцінки вчених або наукових організацій на основі цитування, а й авторитетного джерела бібліографічної інформації з російської наукової періодики та провідних наукових журналів країн СНД.[7].

Українські наукові видання у РІНЦ[ред.ред. код]

На 2013 р. у базі РІНЦ зареєстровано близько 300 українських наукових журналів.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Российский индекс научного цитирования: успехи и проблемы
  2. а б История и деятельность Всероссийского института научной и технической информации (ВИНИТИ РАН)
  3. а б Илья ЛИБКИНД: СОЗДАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО УКАЗАТЕЛЯ НАУЧНОГО ЦИТИРОВАНИЯ — ЗАДАЧА ПЕРВОСТЕПЕННОЙ ВАЖНОСТИ
  4. Ю. В. Грановский, «МОЖНО ЛИ ИЗМЕРЯТЬ НАУКУ?» Исследования В. В. Налимова по наукометрии
  5. а б Определение индекса цитируемости ученого (руководство по анализу РИНЦ) // Научная библиотека Петрозаводского государственного университета, 2012.
  6. Постановления Президиума РАН. Об утверждении Положения о Комиссии по оценке результативности деятельности научных организаций Российской академии наук и Методики оценки результативности деятельности научных организаций Российской академии наук
  7. Михаил Гельфанд. Проведите поиск в РИНЦ самостоятельно!. — «Троицкий вариант — Наука», 20 июля 2010 г. № 58, c. 4-5, 7.
  8. Чайковський Ю. Б. та ін. Наукометричні бази та їх кількісні показники. Ч. I. Вісник НАН України, № 8. 2013. С. 89-98.

Див. також[ред.ред. код]