Рабін Самуїл Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рабін Самуїл Ісаакович
Народився 5 жовтня 1905(1905-10-05)
Вінниця
Помер 1982(1982)
Громадянство Україна Україна
Діяльність архітектура, містобудування
Відомий завдяки архітектор

Ра́бін Самуї́л Ісаа́кович (* 1905 — †1982) — радянський український архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 жовтня 1905 р. у м. Вінниці. Працював архітектором на Вінниччині від 30-х років XX ст. Учасник Другої світової війни. Брав участь в обороні Сталінграда та у визволенні від нацистів Будапешта. Кавалер бойового ордена «Червоної Зірки» і трудового «Знаку пошани». Член Спілки архітекторів Союзу РСР від 1936 р. і голова вінницького відділення спілки у 1938–1941 рр. Після війни очолив «Облпроект», керував вінницькою філією інституту «Діпроцивільпромбуд», працював в обласній Архітектурній комісії (архітектурній містобудівній раді). Персональний пенсіонер республіканського значення від 1970 р.
Учень архітектора П. Ф. Альошина. У 1931 р. допомагав учителю у проектуванні житлового району Харківського тракторного заводу «Новий Харків».
Серед знакових реалізованих ним проектів у м. Вінниці:

Галерея[ред. | ред. код]

Житловий будинок на проспекті М.Коцюбинського, 37
Житловий будинок на проспекті М.Коцюбинського, 37 
Житловий будинок на проспекті М.Коцюбинського, № 32
Житловий будинок на проспекті М.Коцюбинського, № 32 
Будинок Вінницької обласної ради на вул. Соборній, 70
Центральний парк у Вінниці
Центральний парк у Вінниці 
Житловий будинок на вул. Соборній, 103
Житловий будинок на вул. Соборній, 103 
Фасад Залізничного вокзалу у Вінниці перед Привокзальною площею
Фасад Залізничного вокзалу у Вінниці перед Привокзальною площею 
Будинок апеляційного суду на вул. Соборній, 6
Будинок апеляційного суду на вул. Соборній, 6 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архітектори, що працювали на [[Вінницька область|Вінниччині]] з кінця XVIII — початку XX ст. та в 30-50 роки XX ст. // Блог архітектора [[Денисова Людмила Михайлівна|Л. М. Денисової]]. — 2011. — 9 лютого. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 15 січня 2014. 

Джерела та література[ред. | ред. код]