Рагулін Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Олександр Рагулін
Володимир Путін та Олександр Рагулін (2001)
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Павлович Рагулін
Дата народження 5 травня 1941(1941-05-05)
Місце народження Москва, СРСР СРСР
Дата смерті 17 листопада 2004(2004-11-17) (63 роки)
Місце смерті Москва, Росія Росія
Зріст 185 см
Вага 100 кг
Позиція захисник
Інформація про клуби
Професіональна кар'єра
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1962
1962-1973
СРСР «Хімік»
СРСР ЦСКА
Всього
 ? (?)
 ? (?)
427 (63)


Національна збірна
1960–1973 СРСР СРСР 239 (29)
Державні нагороди та почесні звання
Орден Трудового Червоного Прапора — 1972 Орден «Знак Пошани» — 1965 Орден «Знак Пошани» — 1969
Орден Пошани
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2001)
Заслужений майстер спорту СРСР


Олександр Павлович Рагулін (рос. Алекса́ндр Па́влович Рагу́лин; * 5 травня 1941, Москва, СРСР — 17 листопада 2004, Москва, Росія) — радянський хокеїст, захисник. Олімпійський чемпіон.

Біографія[ред.ред. код]

5 травня 1941 року у сім'ї Рагуліних народилося троє хлопчиків. В майбутньому всі вони стали хокеїстами. Розпочинали у «Хіміку», але на різних позиціях: Анатолій — воротар, Олександр — захисник, а Михайло — нападник.

Олександр Рагулін — один з найкращих захисників в історії радянського хокею, виступав за воскресенський «Хімік» (1957–1962) та московський ЦСКА (1962–1973). У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах країни. Двічі був срібним призером національної ліги. Всього в чемпіонаті провів 427 матчів та забив 63 голи. П'ять разів перемагав у кубку СРСР та п'ять — у кубку європейських чемпіонів.[1] В фіналах єврокубків забив один гол. За результатами сезону обирався до символічної збірної.

У складі національної збірної був учасником трьох Олімпіад (1964, 1968, 1972). На цих турнірах збірна СРСР була найсильнішою.

Чемпіон світу 1963–1971, 1973; другий призер 1972; третій тризер 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1963–1970, 1973) та три срібні нагороди (1961, 1971, 1972). Рекордсмен по кількості нагород найвищого гатунку на головних хокейних турнірах (22 медалі). П'ять разів обирався до символічної збірної на чемпіонатах світу.[2] В 1966 році був визнаний найкращим захисником турніру.[3] Був учасником суперсерії СРСР — Канада (НХЛ) 1972 року (6 матчів).

У головній команді країни виступав протягом тринадцяти років. На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 102 матчі (14 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 239 матчів (29 голів).

Після завершення ігрової кар'єри працював у дитячо-юнацькій школі ЦСКА, брав участь у Всеросійському клубові «Золота шайба». В останні роки життя був призедентом регіональної громадської спортивної організації «Ветерани хокею» та радником Призедента Російської Федерації з питань фізичної культури і спорту.

Помер 17 листопада 2004 року на 64-му році життя у Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

Особисті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кубок європейських чемпіонів [1]
  2. Символічні збірні чемпіонатів світу [2]
  3. Найкращі гравці чемпіонатів світу [3]

Джерела[ред.ред. код]