Радзивіллівський літопис
Радзиві́ллівський літо́пис (див. також Літописи). Основний список Радзивіллівського літопису являє собою лицьовий (ілюстрований) рукопис кінця XV ст., що нині зберігається в Москві. Цей рукопис належав у XVII ст. польсько-литовським магнатам Радзивіллам (звідси і назва), потім потрапив до Східної Пруссії (Кеніґсберґ), де з неї була знята копія. У 1758 р. був захоплений як трофей у Семирічній війні, відвезений до Петербурґа і опублікований в 1767 р.
Радзивіллівський літопис містить Повість временних літ і літописні статті до 1206 р. За висновком Олексія Шахматова, Радзивіллівський літопис походить від літописного зведення Переяславля Заліського, складеного в 1214–1216 рр. Текстуально Радзивіллівський літопис близький до Лаврентіївського літопису, але в той же час має численні відмінності (окремі додавання, інші формулювання тощо), що свідчать про систематичне редакційне виправлення попереднього тексту. На підставі цих різночитань Олексій Шахматов та М. Приселков дійшли висновку, що в основі Лаврентіївського літопису лежало Володимирське зведення XII ст., де текст літописання попереднього часу не піддався ще особливо значним і тенденційним переробкам, а в основі Переяславського зведення 1214–1216 рр. — джерела Радзивіллівського літопису — лежало Володимирське зведення початку XIII ст., що прославляло Всеволода Велике Гніздо і складене при його синах Юрії і Ярославі.
Найважливішою особливістю тексту Радзивіллівського літопису є численні кольорові ілюстрації — понад 600 мініатюр. У Радзивіллівському списку XV ст. ці мініатюри, мабуть, походять від його оригіналу — Переяславського зведення, а можливо, і до Володимирського зведення початку XIII ст. Ілюстрації в Радзивіллівському літописі є цінною художньою пам'яткою, що істотно доповнює дані писемності.
Наукове видання тексту літопису, розпочате М. Приселковим і завершене через піввіку після його смерті, було здійснено лише в 1989 році.
Тексти [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Радзивіллівський літопис |
- Радзивиловская, или Кенигсбергская, летопись.— СПб., 1902. I. Фотомеханическое воспроизведение рукописи. II. Статьи о тексте и миниатюрах рукописи;
- Радзивиловская летопись // ПСРЛ. — 1989.— Т. 38.
Література [ред.]
- Шахматов А. А. Исследование о Радзивиловской, или Кенигсбергской, летописи.— М., 1902.—Т. П.— С. 18—114;
- Приселков. История русского летописания.— С. 57—63, 82— 87;
- Лурье Я. С Летопись Радзивиловская // Словарь книжников.—Вып. 1.—С. 248–251.
|
||||||||||||||||
