Ольбрахт Станіслав Радзивілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Albrycht stanislaw radziwill portrait 1640.jpg

Князь О́льбрахт Станісла́в, також Альберт (Альбрехт[1]) Станіслав[2] Радзиві́лл (пол. Albrecht Stanisław Radziwiłł; *1 липня 1593, Олика — 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[3]

Коротка біографія[ред.ред. код]

Народився в Олиці (тепер селище Волинської області) в сім'ї князя, великого литовського маршалка, І-го ордината на Олиці Радзивілла Станіслава та його дружини Маріанни Мишчанки. Молодший брат другого ордината Олики Миколая Кшиштофа Радзивілла.[3] Рано став сиротою, його опікуном був стрийко Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка).[4]

З 1617 року був повязаний з двором Сігізмунда ІІІ, король сприяв його карєрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 — підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[4] з 1623 — великий канцлер литовський. У 16181622 був луцьким старостою[5].

На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[6] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[7]

Власник значних земельних маєтків на Волині. Був фундатором костелу-колегіти в Олиці, єзуїтської колегії в Пінську.

Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-56. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[8] злих вчинків та утиски бідних».[7] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. О.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм Української армії.

Помер в Ґданьську, був похований в крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[9]

Родина[ред.ред. код]

Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року, померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[9] була похована в Олицькій колегіаті[10]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[4] друга — донька руського воєводи Станіслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[9] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Оксана Русина. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… С. 28
  2. Оксана Русина. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… С. 27
  3. а б в Radziwiłłowie (02) (пол.)
  4. а б в A.Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593–1656)… S. 143
  5. Троневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк,2007 — С. 116
  6. Оксана Русина. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… С. 33
  7. а б A.Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593–1656)… S. 146
  8. тобто панівного класу
  9. а б в A.Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593–1656… S. 148)
  10. Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat).— S.528. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Оксана Русина. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла / Український історичний журнал.— К., № 4 (517) за липень-серпень 2014.— 240 с.— С. 27-49. ISSN 0130-5247
  • Adam Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593–1656) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— — Tom XXX/1, zeszyt 124.— S. 143–148. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]