Радзивілл Остікович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радзивілл Остікович
Народився 1384
Кернаве
Помер 1477
Вільно
Титул маршалок земський, каштелян віленський, воєвода троцький
Діти Микола, Анна
Herb Radziwiłłów.PNG

Радзиві́лл О́стікович (пол. Radziwiłł Ościkowicz, лит. Radvila Astikaitis; 13841477) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого шляхетського роду Радзивіллів гербу Труби.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Старший син боярина — віленського каштеляна Кристина Остіка,[1] перший історично відомий носій прізвища Радзивілли (прізвище спочатку було в патронімічній формі, як прізвище стало викистовуватись в 3-му поколінні). Один з найвпливовіших людей у Велике князівство Литовське в XV столітті, був членом литовського ради вельмож та навіть був претендентом на князівський трон по смерті Казимира IV Ягеллончика.

ПОчатки карєри неясні. На початку 15 ст. було кілька боярів з таким прізвиськом. У 1420–1428 роках згадується як маршалок господарський великого князя Вітовта (щоправда, цей маршалок не вживав ім'я по-батькові Остікович). 27 вересня 1432 р. вперше з патронімом Остікович згаданий в документах. 15 жовтня 1432 р. разом з батьком[2] як свідок підписав акт Гродненської унії. У 1433–1434 (після страти Румбольта Волімунтовича) і 1463–1474 роках обіймав посаду маршалка земського. Після вбивства великого князя литовського Сигізмунда в 1440 році, Радзивілл разом з князем Юрієм Семеновичем Гольшанським, Яном Гаштольдом, Кезгайлом Волімунтовичем підтримав обрання на його місце Казимира — одного з синів короля польського Ягайла. У тому ж році Радзивілл отримав від нового правителя призначення на посади маршалка господарського і державця аніштінського. У 1441 році був послом до брата Казимира, короля польського і угорського Владислава, з метою забезпечити його визнання обрання Казимира на трон Великого князівства Литовського.

У 1443 році був посланий з військом до Криму, де зміг домогтися затвердження Хаджі Герая кримським ханом.

У 1445 році брав участь у поході великого князя московського Василя II проти Дмитра Шемяки. У 1448 році брав участь в укладенні мирного договору між Королівством Польським, Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом у Регенсбурзі. У 1449 році вів успішні бойові дії проти претендента на престол Великого князівства Литовського Михайла Сигізмундовича, за підтримки Васілія II відвоював Стародуб, Новгород-Сіверський, Радогощ, Путивль і Брянськ. З Києва Радзивілл попрямував в Кримське ханство, де зміг домогтися повернення влади Хаджі Гераю — союзнику Великого князівства Литовського.

У першій половині 1450-х років очолив групу магнатів, налаштованих проти великого князя Казимира; був запропонований ними претендентом на трон. Щоб заручитися підтримкою, Радзивілл вирушив до ординського хана Сеїда Ахмеда з багатими подарунками, але військо хана було розбите у битві з Хаджі Гераєм, Радзивілл Остікович був поранений, пограбований, опинився в полоні. В 1455 році Радзивілл повернувся у Велике князівство Литовське, але був позбавлений усіх посад.

Після відходу від опозиції, яка втрачала вплив, прихильників, отримав посаду маршалка земського після смерті Яна Гаштольда (початок 1458), а 1463 одночасно і воєводи троцького. З 1475 року перебував на посаді каштеляна віленського. Спільно з Михайлом і Яном Кезгайло керував Великим князівством Литовським у відсутність Казимира. У 1470-х роках очолював литовські делегації під час переговорів про прикордонних конфліктах з Псковським князівством і Лівонським орденом.

Остання згадка — травень 1477 р., на початку 1478 каштеляном віленським був Іван Кезгайло.[3]

Володів великими землями. Родовий маєток знаходився у Муснінкаї, в його володіння входили Біржай, Кедайняй, Ширвінтос, Упнінкай та інші маєтки, на території сучасної Литви; на території сучасної Білорусі володів маєтками Негневичі під Новогрудком, Хорошевичі під Слонімом і Бостинем на Пинщині.[4]

Ім'я дружини невідоме, мав доньку Анну і сина Миколу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. K.Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477)… S. 132
  2. K.Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477)… S. 132
  3. K.Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477)… S. 134
  4. http://www.dig.com.pl/pdf/Radziwillowie.pdf

Джерела[ред.ред. код]

  • W. Semkowicz. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. [w:] Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie t. V — rok 1920: Кrаków, 1921.— S. 42 (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa) (пол.)
  • K.Pietkiewicz. Radziwiłł Ościkowicz h. Trąby (zm. 1477) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXX/1, zeszyt 124. s. 1 — 192. (пол.) S. 132–134.

Посилання[ред.ред. код]