Януш Радзивілл (1579–1620)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Радзивілл Януш (1579–1620))
Перейти до: навігація, пошук
Януш Радзивілл (1579–1620)

Я́нуш Радзиві́лл (лит. Jonušas Radvila, біл. Януш Радзівіл; 2 липня 1579, Вільнюс — 3 грудня 1620, Чарлін (зараз Поморське воєводство Польщі)) — державний даячі Великого Князівства Литовського. Литовський підчаший (15991619), єдиний литовський магнат у лавах повстанців-рокошан проти Сигізмунда ІІІ у 1606 р.

[ред.] Біографія

Походив з литовського шляхетського роду (гербу Труби). Представник лютеранської лінії князів Радзивіллівбіржайської гілки магнатської родини Великого князівства Литовського. Внук великого гетьмана литовського Миколи Радзивілла «Рудого», син великого гетьмана литовського, віленського воєводи Христофора «Перуна» Радзивілла.

Навчався в кальвіністських школах. Продовжив навчання в Страсбурзькому і Базельському університетах, багато подорожував по Німеччині, Чехії, Австрії, Угорщини, Франції.

У 1600—1602 під час війни Речі Посполитої зі Швецією брав участь у військових діях проти шведських військ в Лівонії, командуючи кінними хоругвами. Обирався послом сейму в 1603, 1605 і 1606.

Виступав проти політики короля Сигізмунда III Вази, який прагнув до обмеження прав некатолицьких частини населення Речі Посполитої. 1606 — 1607 очолив повстання проти королівської зовнішньої і внутрішньої політики.

6 серпня 1607 в битві під Гузовим (недалеко від м. Радом) відбулася битва з королівськими військами, в якій Я. Радзивілл командував лівим крилом армії рокошан. Незважаючи на поразку, повстанці змусили короля Сигізмунда III відмовитися від курсу на зміцнення самодержавної влади та централизованої політики, а рокошане відмовилися від спроби зняти короля з престолу. Згодом помирився з королем, але участі в державних справах більше не приймав.

[ред.] Родина

Був рідним братом громадського і державного діяча Речі Посполитої Христофора Радзивілла (молодший).

У 1600 одружився на православній княжні Софії з роду Олельковичів-Слуцьких, спадкоємиці Слуцька і Копил, які після її смерті (1612) перейшли у володіння роду Радзивіллів. Його шлюб з першою дружиною був бездітним. У 1613 в Берліні вдруге одружився на Єлизаветі Софії Бранденбурзької, дочки курфюрста Бранденбурга Йоганна Георга і мав з нею двох дочок і синів:

  • Юрія (? — 1616).
  • Єлизавету Елеонору (1615 — 1633),
  • Софію (1618 — 1637),
  • Богуслава (1620 — 1669)


[ред.] Джерела

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами