Радзинський Едвард Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Радзінський
Эдвард Радзинский
Фото
Едвард Радзінський у 2013 році
Дата народження: 23 вересня 1936(1936-09-23) (78 років)
Місце народження: Москва, СРСР СРСР
Громадянство: Росія Росія
Професія: драматург
Кар'єра: з 1955 до сьогодення
Напрямок: фольк-гісторі
Нагороди: Орден за заслуги перед Батьківщиною
IMDb: ID 0705951
Офіційний сайт

Е́двард Радзінський (рос. Эдвард Станиславович Радзинский) — російський письменник, драматург, телеведучий та сценарист. Передусім він є відомим своїми біографічними дослідженнями.

Біографія[ред.ред. код]

Едвард Радзінський народився в сім'ї драматурга Станіслава Радзінського. Закінчив Московський історико-архівний інститут. У 1958 році на сцені Московського театру юного глядача була поставлена ​​перша п'єса письменника - «Мрія моя ... Індія», присвячена Герасиму Лебедєву, першому російському вченому-індолог і просвітителю. Дипломна робота Едварда Радзинського також була присвячена Герасиму Лебедєву. Згодом її опублікували в журналі «ЮНЕСКО-інформейшн» на багатьох мовах [1][2].

Широка популярність прийшла до Радзінського після того, як Анатолій Ефрос поставив у Театрі імені Ленінського Комсомолу його п'єсу «104 сторінки про любов». Ця драма лягла в основу фільму «Ще раз про любов» з Тетяною Дороніною і Олександром Лазарєвим. З цього моменту практично всі п'єси Едварда Радзинського отримували популярність. Їх часто ставили в театрах Росії і за кордоном. Також письменник працював для кіно, у вісімдесяті роки почав працювати на телебаченні в жанрі телерозповідей. У дев'яності роки Радзінський почав писати прозові твори про великих особистостей. Вважається одним з видних представників жанру фолк-хісторі [3]. Його книги «Сталін» і роман про Миколу II і Олександра II стали бестселерами в усьому світі. Останній його роман «Сталін: життя і смерть» не поступається за популярністю попереднім. Вистави за його історичної трилогії «Лунін», «Бесіди з Сократом» і «Театр часів Нерона і Сенеки» були поставлені в театрах різних країн.

В останні роки зміцнив свою популярність як автор популярних історико-публіцистичних книг про трагічні періодах російської та світової історії, про великі історичні особистості. Ці книги надруковані в найбільших світових видавництвах: Double Day, Simon and Schuster, Bertelsman, Mondadory, Norsted, WSOY, NHK, Hodder and Stoughton, перекладені на англійську, французьку, німецьку, італійську, іспанську, португальську, грецька, датська, польська, фінська , шведський, іврит та інші мови. Серед безлічі його історичних оповідань світовими бестселерами стали біографії Миколи II, Сталіна і Распутіна. Нещодавно побачила світ книга - біографія Олександра II. Першим читачем американського видання став президент Буш.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О.Кучкина. Эдвард Радзинский: Я и в истории драматург/Домашняя страничка Эдварда Радзинского
  2. 23 сентября 1936 года родился Э. С. Радзинский/Центр развития русского языка.
  3. Заболотный Е. Б., Камынин В.Д. К вопросу о функциях и месте историографических исследований в развитии исторической науки // Вестник Тюменского государственного университета. 2004. № 1. С. 84.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • «Ипатьевская ночь» © AST , 2007 г.
  • «На Руси от ума одно горе» © AST , 2006 г.
  • «Начало театрального романа»: Сборник пьес © Издательство «ВАГРИУС», 2004 г.
  • Собрание сочинений (в восьми томах) © Издательство «ВАГРИУС», 1998—2003 г.
  • «Загадки жизни и смерти». Подарочное издание © Издательство «ВАГРИУС»,2003 г.
  • «Княжна Тараканова» © Издательство «ВАГРИУС», 2003 г.
  • «Загадки истории». Подарочное издание © Издательство «ВАГРИУС», 2002 г.
  • «Наполеон: жизнь после смерти» © Издательство «ВАГРИУС», 2002 г.
  • «Игры писателей» © Издательство «ВАГРИУС», 2001 г.
  • «Загадки любви» © Издательство «ВАГРИУС», 1999, 2000 гг.
  • «Загадки истории» © Издательство «ВАГРИУС», 1999, 2000 гг.
  • «Кровь и призраки русской смуты» © Издательство «ВАГРИУС», 1998, 2000 гг.
  • «Гибель галантного века» © Издательство «ВАГРИУС», 1999 г.
  • «…и сделалась кровь» © Издательство «ВАГРИУС», 1998 г.
  • «Властители дум» © Издательство «ВАГРИУС», 1999 г.
  • «Театр» © Издательство «Искусство», 1986 г.
  • «Беседы с Сократом» © Издательство «Советский писатель», 1982 г.