Радивилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радивилів
COA Radvilov.PNG Radyv h.png
Герб Радивилова Прапор Радивилова
Радивилів
Радивилів на карті Рівненської області
Радивилів на карті Рівненської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область Рівненська область
Район/міськрада Радивилівський район Радивилівський район
Код КОАТУУ 5625810100
Перша згадка 24 травня 1564
Статус міста з 1940 року
Населення 10487 (01.01.2011)[1]
Площа 6,4 км²
Густота населення 1638,6 осіб/км²
Поштові індекси 35500—35508
Телефонний код +380-3633
Координати 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444Координати: 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444
Водойма річка Слонівка
День міста 22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Радивилів
До обл./респ. центру
 - залізницею 100 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова.5
Міський голова Карапетян Микола Аракелович (з 2002)

Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 19401993 роках — Червоноармійськ) — місто в Україні, центр Радивилівського району Рівненської області.

Місто розташоване за 100 км на південний захід від Рівного. Залізнична станція на лінії Здолбунів — Красне. Біля міста проходить автошлях європейського значення E40. Харчова, деревообробна, швейна промисловість.

Факти історії[ред.ред. код]

  • 1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Хритофора Радзивілла «Чорного». Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
  • 1568 — Радивиловський Апостол, писаний у Радивилові писцем Францишком, у домі пана Семена Борщовського.
  • 1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV–XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
  • 16491651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці
  • 1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав: «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конєцпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».
  • 1775 — у Радивилові налічувалося 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)
Радзивилів, Пожежне депо. 1915 р. (Стара поштівка).
Радивилів у 30-і роки
  • 1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опиняється на кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з'являються прикордонні війська, починає діяти митниця. В уцілілих фрагментах другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя записано:
« «В то самое время, когда Чичиков в персидском новом халате из золотистой термаламы, развалясь на диване, торговался с заезжим контрабандистом-купцом жидовского происхождения и немецкого выговора, и перед ними уже лежали купленная штука первейшего голландского полотна на рубашки и две бумажные коробки с отличнейшим мылом первостатейнейшего свойства (это мыло было то именно, которое он некогда приобретал на радзивиловской таможне; оно имело, действительно, свойство сообщать непостижимую нежность и белизну щекам изумительную), в то время, когда он, как знаток, покупал эти необходимые для воспитанного человека продукты, раздался гром подъехавшей кареты, отозвавшийся легким дрожаньем комнатных окон и стен, и вошел его превосходительство Алексей Иванович Леницын»  »
  • XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'являються пивоварня та швейні майстерні
  • 1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій.
  • 1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда
  • 1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання
  • 1866 — Радивилів стає волосним центром
  • 1870 — Радивилову присвоєно статус міста
  • 1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавивши життя міста
  • 1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні
  • 1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. чоловік, налічувалося 845 будинків, 20 вулиць
  • 19141919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
  • 19201939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»)
  • 17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР внаслідок окупації військами СРСР Західної України, стає райцентром
  • 1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ
  • 1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги»
  • 30 червня 194119 березня 1944 — німецька окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів
  • 1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста
  • 1944 — у німецько-радянських боях за Червоноармійськ і район та при стримуванні німецьких контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) з боку СРСР загинули понад 1600 вояків різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак. Місто надовго окуповане радянськими військами.
  • друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку.
  • 1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
  • 1990 — на екрани вийшов художній фільм «Мускал» режисера Ходжадурди Нурлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.).
  • 3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район
  • 2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб.
  • 2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ.
  • 2004 — вийшла книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне).
  • 20022005 — районом керував Сергій Шевченко, який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова.
  • 2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто.
  • 2008, 13 березня  — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію.
РАДИВИЛІВ
У центральній частині — забудова вулиць Олександра Невського, Почаївської. На передньому плані — східний житловий масив. Фото Володимира Ящука
  • 2014 — у зв'язку з відзначенням 450-річного ювілею від першої письмової згадки про Радивилів виконано великий обсяг робіт із благоустрою центральної частини міста і майдану Незалежності. Вийшла книга краєзнавчих матеріалів "Радивилів у перегуках віків" Володимира Ящука.

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Тарасу Шевченку.
  • Пам'ятник Павлу Стрижаку, герою війни.
  • Пам'ятник героям УПА і жертвам політичних репресій.
  • Меморіал Слави, де поховані понад 1500 загиблих воїнів. Тут же могили чотирьох Героїв Радянського Союзу (Павло Стрижак, Опанас Волковенко, Микола Маркелов, Андрій Демьохін).
  • Меморіал у лісі на місці знищення близько 3 тис. чоловік єврейського населення Радивилова (хутір Пороховня).
  • Пам'ятник воїнам-«афганцям» Миколі Мужилку і Володимиру Стеценку, які загинули в афганській війні.
  • Пам'ятник учасникам ліквідації чорнобильської катастрофи.
  • Пам'ятник на братській могилі борців за незалежність України, які загинули в 1918 р.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні.
  • Пам'ятники учасникам визволення району від гітлерівських загарбників.

Районний будинок культури. Районна лікарня[ред.ред. код]

Див. у статті Радивилівський район

Радивилівський історичний музей[ред.ред. код]

Адреса: вул. Кременецька, 24. Музей включений до Переліку музеїв. Тут зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України[2].

Міський транспорт[ред.ред. код]

Курсують міські мікроавтобуси за маршрутом «Район електромереж» — «Райз» (вулицями Почаївською, І.Франка, О. Невського), із заїздом на залізничну і автобусну станції, є таксі.

Персоналії[ред.ред. код]

У місті народилися або жили і працювали:

Перебували[ред.ред. код]

письменники:

композитор

військові та політичні діячі:

церковні діячі:

РАДИВИЛІВЦІ — У Вікіпедії

Дідичі[ред.ред. код]

У Радивилові починали свою творчу біографію професор-математик Георгій Шинкаренко, співачки Ольга Цибульська і Наталія Котюк, журналісти Костянтин Андріюк і Олександр Курсик, художник Ростислав Воронко та інші досить відомі люди. У місті народилися автори книжок поезії і прози Руслана Воронко (Белей), Елеонора Долгилевич, Галина Варава. Директор приватного підприємства Микола Михайловський випустив книги «Хохляцький апокаліпсис» (1998) (книжка мала певний резонанс у Радивилові); «Мертві душі» (1999).

Галерея зображень[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. rada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 173 с. ISBN 966-8201-26-4
  4. Wacław Szczygielski. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XX/3, zeszyt 86.— S. 562–564. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]