Радивилів

Радивилів
Герб Радивилова	Прапор Радивилова
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Рівненська область
Район/міськрада	Радивилівський район
Код КОАТУУ	5625810100
Перша згадка	24 травня 1564
Статус міста	з 1940 року
Населення	▲10487 (01.01.2011)
Площа	6.4 км²
Густота населення	1638.6 осіб/км²
Поштові індекси	35500—35508
Телефонний код	+380-3633
Координати	50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д.Координати: 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д.
Водойма	річка Слонівка
День міста	22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Радивилів
До обл./респ. центру
- залізницею	100 км
- автошляхами	102 км
Міська влада
Адреса	35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м.Радивилів, вул.Паркова.5
Міський голова	М.Карапетян (з 2002)

Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 1940—1993 роках — Червоноармійськ) — місто в Україні, центр Радивилівського району Рівненської області.

Місто розташоване за 100 км на південний захід від Рівного. Залізнична станція на лінії Здолбунів—Красне. Біля міста проходить автошлях європейського значення E40. Харчова, деревообробна, швейна промисловість.

Зміст

1 Факти історії
2 Сучасний Радивилів
3 Пам'ятники
4 Районний будинок культури. Районна лікарня
5 Радивилівський історичний музей
6 Міський транспорт
7 Персоналії
8 Галерея зображень
9 Примітки
10 Посилання
11 Література

Факти історії [ред.]

1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Радзівілла, званого Чорним. Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
1568 — Радивиловський Апостол, писаний у Радивилові писцем Францишком, у домі пана Семена Борщовського.
1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV—XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
1649—1651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці
1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав : «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конецпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».
1775 — у Радивилові налічувається 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)

Радзивилів, Пожежне депо. 1915 р. (Стара поштівка).

На в'їзді в Австрію зі сторони Радзивилова (Стара поштівка).

Радивилів у 30-і роки

1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опининяється на кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з'являються прикордонні війська, починає діяти митниця. У "Мертвих душах" Миколи Гоголя зазначається, що на Радивилівський митниці служив один з найколоритніших персонажів цього роману — Павло Іванович Чічіков. Спочатку він відзначився, як ретельний митник. "В непродолжительное время не было от него никакого житья контрабандистам. Это была гроза и отчаяние всего польского жыдовства. Честность и неподкупность его были неодолимы, почти неестественны." Зарекомендувавши себе таким чином, Чічіков дістав підвищення у посаді, а вже після цього розпочав широкі контрабандні афери.
XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'явивляються пивоварня та швейні майстерні
1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій.
1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда
1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання
1866 — Радивилів стає волосним центром
1870 — Радивилову присвоєно статус міста
1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавивши життя міста
1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні
1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. чоловік, налічувається 845 будинків, 20 вулиць
1914—1919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
1920—1939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»)
17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР, стає райцентром
1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ
1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги»
30 червня 1941—19 березня 1944 — фашистська окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів
1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста
1944 — у боях при визволенні Червоноармійська і району від гітлерівців та при стримуванні їх контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) загинули понад 1600 воїнів різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак.
друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку.
1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
1990 — на екрани вийшов художній фільм "Мускал" режисера Ходжадурди Нурлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.).
3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район
2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб.
2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ.
2004 — вийшла книга краєзнавчих матеріалів «Радивилів» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне).
2002—2005 — районом керував Сергій Шевченко, який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова.
2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто.
2008, 13 березня — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію.

РАДИВИЛІВ
У центральній частині — забудова вулиць Олександра Невського, Почаївської. На передньому плані — східний житловий масив. Фото Володимира Ящука

Сучасний Радивилів [ред.]

Нині Радивилів — містечко на 12 тисяч жителів із п'ятиповерховою забудовою в центрі й одно- та двоповерховою — на околицях. У місті багато садів і скверів. Серед промислових підприємств, які не втратили ваги за ринкових умов господарювання, — комбінат хлібопродуктів, швейна й меблева фабрики, фурнітурний завод, нове підприємство — завод комбікормів. Чимало проблем зняло відкриття в 2002 році об'їзної автодороги, адже раніше автотраса Київ—Львів пролягала вулицями міста.

Різноманітні заходи проводяться у будинку культури, біля якого в парку — пам'ятник Т. Шевченку, чимало читачів відвідують бібліотеки з їх доступом до мережі Інтернет. Оновився стадіон. У гаю за містом — табір відпочинку "Веселка". Навчальні заклади досить традиційні для невеликого райцентру: у професійному ліцеї готують столярів, трактористів, шоферів, швачок, є загальноосвітня школа, школа-гімназія і загальноосвітній ліцей.

Недалеко від міста, на території нинішнього району, біля сіл Пляшева, Острів відбулася одна з найбільших битв у Національно-визвольній війні українського народу — Берестецька битва 1651 р. Очевидно, на її місці восени 1846 р. побував Тарас Шевченко, свої враження він відобразив у вірші "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?..". Цій битві присвятила свій роман у віршах "Берестечко" Ліна Костенко.

Певний історичний інтерес становить кладовище в Радивилові, яке існує з XVII ст. Добре збереглися могили XIX ст. — князя Петра Вадбольського, генералів, митних чиновників. На кладовищі - братські могили учасників Польського повстання 1863 року та російських воїнів, які брали участь у придушенні повстання.

Для гостей міста є готель, два ресторани, більше десятка кафе.

Пам'ятники [ред.]

Пам'ятник Тарасу Шевченку.
Пам'ятник Павлу Стрижаку, герою війни.
Пам'ятник героям УПА і жертвам політичних репресій.
Меморіал Слави, де поховані понад 1500 загиблих воїнів. Тут же могили чотирьох Героїв Радянського Союзу (Павло Стрижак, Опанас Волковенко, Микола Маркелов, Андрій Демьохін).
Меморіал у лісі на місці знищення близько 3 тис. чоловік єврейського населення Радивилова (хутір Пороховня).
Пам'ятник воїнам-«афганцям» Миколі Мужилку і Володимиру Стеценку, які загинули в афганській війні.
Пам'ятник учасникам ліквідації чорнобильської катастрофи.
Пам'ятник на братській могилі борців за незалежність України, які загинули в 1918 р.
Пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Пам'ятники учасникам визволення району від гітлерівських загарбників.

Районний будинок культури. Районна лікарня [ред.]

Див. у статті Радивилівський район