Радула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мікрофотографія радули

Радула — кутикулярний покрив глоткового виросту або язику деяких молюсків. На нижній поверхні глотки у більшості молюсків знаходиться виріст, утворений м'язами та хрящем або самими м'язами. Позаду нього є заглиблення — радулярна сумка, в якій знаходяться клітини епітелію, що виділяють речовину, з якої утворюється кутикула певної будови[1]. Вона являє собою базальну пластинку, яка лежить на поверхні язика (або на вирості глотки), на ній розташовані численні (до 75 000) хітинові зуби[2]. Кількість, форма та розташування зубів є важливою систематичною ознакою. По мірі того, як передні зуби стираються, позаду в радулярній сумці утворюються нові. Радула може переміщуватись вперед та назад в ротовій порожнині, а також трохи висуватись назовні[3].

За допомогою радули молюски можуть зішкрібати органічні частинки з твердих субстратів та подрібнювати їх. Деякі хижі молюски використовують радулу для руйнування твердих покривів своїх жертв (молюсків, голкошкірих тощо).

Примітки[ред.ред. код]