Радченко Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радченко Володимир Іванович

Час на посаді:
12 січня 2007 — 25 травня 2007
Президент   Віктор Андрійович Ющенко
Прем'єр-міністр   Віктор Федорович Янукович

Час на посаді:
2 вересня 2003 — 20 січня 2005
Президент Леонід Данилович Кучма
Попередник Марчук Євген Кирилович
Наступник Порошенко Петро Олексійович

Час на посаді:
10 лютого 2001 — 2 вересня 2003
Президент Леонід Данилович Кучма
Попередник Деркач Леонід Васильович
Наступник Смешко Ігор Петрович

Час на посаді:
3 липня 1995 — 22 квітня 1998
Президент Леонід Данилович Кучма
Попередник Маліков Валерій Васильович
Наступник Деркач Леонід Васильович

Час на посаді:
21 липня 1994 — 3 липня 1995
Президент Леонід Данилович Кучма
Попередник Василишин Андрій Володимирович
Наступник Кравченко Юрій Федорович

Народився 23 жовтня 1948(1948-10-23) (65 років)
Київ
Дружина Валентина В'ячеславівна
Діти син Віктор (1971), дочка Олена (1983)
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Орден «Знак Пошани»
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Володи́мир Іва́нович Ра́дченко (* 23 жовтня 1948, Київ) генерал армії України; Міністр внутрішніх справ України (1994–1995). Голова Служби безпеки України (1995–1998, 2001–2003). Секретар Ради національної безпеки і оборони України (2003–2005). Віце-прем'єр-міністр України (12.01.—25.05.2007).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 23 жовтня 1948 (місто Київ); українець.

Освіта: Київський технологічний інститут легкої промисловості (1971), інженер-хімік-технолог; Вищі курси КДБ СРСР (місто Мінськ 1972); курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1986).

09.1971—09.1972 — курсант Вищих курсів КДБ СРСР.

09.1972—03.1982 — оперуповноважений, старший оперуповноважений, заступник начальника відділу, начальник відділу УКДБ УРСР в місті Києві та Київській області.

03.1982—10.1990 — старший оперуповноважений, начальник відділу, заступник начальника відділу КДБ УРСР в Рівненській області.

10.1990—07.1991 — у діючому резерві КДБ СРСР.

07.1991—01.1992 — заступник начальника УКДБ УРСР в Рівненській області.

01.1992—08.1993 — начальник УСБУ в Тернопільській області.

08.1993—03.1994 — начальник Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ.

03.1994—07.1994 — заступник Голови СБУ — начальник Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

З 21.07.1994 — в.о. Міністра, 28.07.1994—03.07.1995 — Міністр внутрішніх справ України.

03.07.1995—22.04.1998 — Голова СБУ.

04.1998—02.2001 — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони.

10.02.2001—02.09.2003 — Голова Служби безпеки України.

02.09.2003—20.01.2005 — Секретар Ради національної безпеки і оборони України.

08.2006—01.2007 — радник Голови СБУ.

11.2006—01.2007 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах.

Був членом Президії Ради національної безпеки при Президентові України; членом Ради з питань збереження національної культурної спадщини (06.1997—01.1998), член Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю (12.1994—12.1999); член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997—07.2000); член наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (10.2001—01.2004); голова Ради з питань розвідки при Президентові України; член Ради національної безпеки і оборони України (08.1996—02.2005); член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (з 09.1998); член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (з 03.2001); член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з 04.2001); член Антикризового центру (11.2002—06.2005); член Комісії з питань реформування правоохоронних органів в Україні (з 05.2004).

Генерал-полковник (07.05.1995). Генерал-лейтенант (15.06.1994).

2 ордени: Орден «Знак Пошани» та «Орден Богдана Хмельницького» III ступеня (10.1998). 8 медалей. Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (1995), іменна вогнепальна зброя (2000). Почесна відзнака СБУ (1996). Відзнака Міністерства оборони України «Ветеран військової служби» (1997). Відзнака МВС України «Хрест Слави» (1997).

Дружина Валентина В'ячеславівна — кандидат хімічних наук, професор; син Віктор (1971); дочка Олена (1983)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 3-й Міністр внутрішніх справ України
21 липня 19943 липня 1995
Наступник:
Василишин Андрій Володимирович
Кравченко Юрій Федорович
Попередник: 3-й Голова Служби безпеки України
3 липня 199522 квітня 1998
Наступник:
Маліков Валерій Васильович
Деркач Леонід Васильович
Попередник: 5-й Голова Служби Безпеки України
10 лютого 20012 вересня 2003
Наступник:
Деркач Леонід Васильович
Смешко Ігор Петрович
Попередник: 3-й Секретар РНБО України
2 вересня 200320 січня 2005
Наступник:
Марчук Євген Кирилович
Порошенко Петро Олексійович