Радянська пропаганда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радянська пропаганда — державна пропаганда комуністичних ідей і способу життя в СРСР. Проводилася цілеспрямовано і централізовано під керівництвом КПРС і офіційно називалася:
Пропаганда і агітація або Пропаганда та масова інформація, або також синонімами-евфемізмами:
«ідеологічна та виховна робота», «освіта мас» і т.д.
Після розпаду СРСР та ліквідації монопольної влади КПРС - отримала наступні визначення:
«тоталітарна», «промивання мозгів», «цілеспрямована дезінформація», тощо.


В основі радянської пропаганди лежала ідеологія марксизм-ленінізму. Характер пропаганди змінювався в міру історичного розвитку СРСР. Пропаганда розроблялась та спрямовулася спеціальними партійними та державними органами та установами і велась на населення через всі можливі канали суспільної інформації: через ЗМІ, телебачення, літературу, кіно, театр, образотворче мистецтво.

Історія становлення[ред.ред. код]

План монументальної пропаганди[ред.ред. код]

Структура та органи радянської компартійної пропаганди[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво як засіб пропаганди в 1920 - 1930-х рр.[ред.ред. код]

Одноманітне на перший погляд мистецьке життя Радянського Союзу насправді було складним комплексом політики, ідеології та власне образотворчості. Зокрема, феномен уніфікованого мистецтва – соцреалізм – нагадує айсберг, видима вершина якого є лише маленькою часткою його змісту.

Політика і мистецтво взаємопов'язані та взаємозалежні, і застосування творів у якості візуальної пропаганди сприяє досягненню політичних цілей. Інша справа, що заангажоване мистецтво часто має меншу художню цінність, оскільки не є вираженням естетичних переживань його творця. Тому співвідношення мистецтва та політики залежить насамперед від визначення пріорітетів.

Ефективна пропаганда має такі засади: завоювання віри населення, простота і повторення ідей (найчастіше за допомогою гасел), використання символів (конкретних образів-знаків ідей, дій та речей) та пов'язування їх із заявами пропагандистів, спотворення та приховування "невигідних" фактів, обман, цензура.

Дія пропаганди на психіку людини відбувається у кілька етапів. Спочатку її жертва звертає увагу на певні візуальні чи звукові образи. Потім ці образи змушують людину задуматись над їхнім значенням. Нарешті, вони викликають потрібну реакцію і формують свідому чи частково свідому позицію або мотивацію до дії. Наслідком грамотно проведеної пропаганди може бути покірність, визнання і лояльність щодо влади, віра в політичні ідеї і т.д. Цілями пропаганди найчастіше є вплив на думки й уявлення людей та формування певної поведінки, виконання людиною дій без пошуку причин на це. Мета пропаганди може вважатися досягнутою, якщо в об'єкта її впливу виникає впевненість у змісті своїх дій та вчинків, коли суб'єкт чинить тільки так, а не інакше.

Основною функцією радянського мистецтва було виховання "нової радянської людини". Протягом усієї історії СРСР за допомогою літератури та засобів масової інформації, монументального мистецтва та живопису, всенародних свят, демонстрацій і фестивалів утверджувалися та нав'язувалися "незаперечні істини": трудящі всіх національностей в СРСР люблять свою батьківщину саме за її соціалістичну сутність - за справедливу демократичну Конституцію, соціалістичний гуманізм, колгоспний лад, щасливе і заможне життя та інші досягнення соціалізму. Бадьорі, оптимістичні офіційні рапорти про небувалі врожаї, збільшення виплавки чавуну і сталі на душу населення, низки бубликів і гори алюмінієвих каструль на фотографіях в газетах, плакати, що рекламують чорну ікру і пилососи, яскраві вітрини столичних магазинів і фантастичні рецепти страв з осетрини в книгах "О вкусной и здоровой пище" створювали віртуальний образ суспільства достатку. Мистецтво більшовицької маніпуляції народом було ще і в тому, що "просту радянську людину" обурювала несправедливість до людей всюди, тільки от в своїй державі вона її не помічала. Духом інтернаціоналізму (принаймні, до 1943 року) були просякнуті всі сфери життя. Виховання нового покоління в цьому дусі було важливим завданням, котре стояло перед соціалістичної пропагандою. Населення раділо, що живе у державі з "найдосконалішою демократією у світі", у котрій воля людей відіграє помітнішу роль, ніж будь-де.[1][неавторитетне джерело]

Пропаганда та дезінформація[ред.ред. код]

Діячі радянської пропаганди[ред.ред. код]

Партійно-державні діячі
діячі культури

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.