Радянська фразеологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радянська фразеологія[1][2][3][4][5][6] (також «комуністична фразеологія»,[7][8] радянська революційна фразеологія[9][10]) — неологізми і кліше в російській мові в епоху Радянського Союзу, що мають ряд чітких ознак, які відображають радянський спосіб життя і радянську культуру та політику. Більшість з цих відмінностей, у загальному підсумку, простежується (прямо чи опосередковано, як причинно-наслідкові зв'язки) в утопічній меті створення нового суспільства, шляхах реалізації цієї мети, і тому, що було насправді реалізовано. Відомо, що фразеологія є найбільш потаємною, інтимною частиною мови: у ній відбиваються характерні особливості мови, в тому числі застарілі мовні категорії, а також «картина світу» народу — його історія, повсякденний побут, релігія, забобони, психічний склад та ін.[11]

Тема цієї статті не обмежується російською мовою, оскільки ця фразеологія пронизує всі національні мови в Радянському Союзі. Тим не менш, російська мова була мовою "міжнаціонального спілкування" в Радянському Союзі, тому вона є основним джерелом радянської фразеології. Особливості функціонування радянської словесності багато в чому визначались нормуванням і регламентацією її партійно-урядовим апаратом.[12] Партійна пропаганда потіснила і навчальну мову та вплинула на всю систему словесності.[12] Ці явища не були лише результатом ціленаправленої дії урядом на мову.[12]

Радянська фразеологія охоплює не лише радянізми — запозичені в сучасну українську мову лексичні одиниці з радянськими оцінними конотаціями чи концептуалізаціями, але і слова, які називають реалії, так чи інакше обумовлені радянською дійсністю, фразеологізми. Сюди не відносяться слова, які означають виключно радянські заклади (ГПУ, НКВД), але відносяться назви явищ з області політики правлячої партії, номінації реалій із сфери економіки і побуту.

Початок. Втручання у внутрішні закони мови[ред.ред. код]

Одним із найпродуктивніших засобів означування концептуального змісту установок культури є мова. В мовознанні, культурології і філософії мови загально признаним є думка про те, що фразеологічний склад (стійкі декількаслівні сполучення, які вимовляються в мові як «готові» її заготовки) є найбільш прозорими для здійснюваних засобами «мови» культури, оскільки в образній основі фразеологізмів відображаються характерологічні риси світобачення, рефлексивно співставлювані носіями мови з цією «мовою».[13] Фразеологічний склад мови — це мовний засіб і спосіб для здійснення через фразеологічні знаки культурно значимих смислів, надаючи їм тим самим і функцію знаків «мови» культури; і дають змогу виражати і міжпоколінно транслювати, але і формулювати в неперестанному діалогу самосвідомість народу – носія мови.[13]

« Оскільки французька республіка зовнішньою формою і рамками демократії обманює народні маси, оскільки і в армії розвинута фразеологія демократії, для того щоб тим вірніше закабаляти французьких робочих, у вигляді солдат, інтересам французької біржі.  »

Л. Троцький Советская республика и капиталистический мир. Часть ІІ. Гражданская война

Початковий сплеск навмисного карбування з'явився відразу ж після Жовтневої революції. Заявленою більшовицькою метою було "знищити капіталістичну державу з усіма її засобами гноблення". У той же час, інструменти держави були об'єктивно необхідні, і вони залишаються, лише під новими іменами. Найбільш яскравим прикладом є «народний комісар»/«Народний комісаріат», що відповідало міністру/міністерству (останні були відновлені в 1946 році).

У 1920 році шкільна реформа зазнала змін: в кінці березня і в другій половині серпня була запропонована освітня система, першу частину якої становило «соціальне виховання», що передбачало єдину трудову школу, яку потрібно було перетворити у школу-клуб, щоб була можливість затримувати дитину цілий день і не допустити сім'ю до виховання.[14] Цілі і завдання закладів народної освіти викладались не професійно-педагогічною мовою, а за допомогою популярної в ті роки політичної фразеології:[14]

Бути знаряддями диктатури пролетаріату з метою знищення класового суспільства і створення нового, провідником принципів комунізму... з метою виховання покоління будівників нового комуністичного суспільства.

Другою частиною «Схеми народної освіти» була професійно-технічна освіта, яка була стрижнем всієї освітньої системи пролетарської диктатури.[14]

Урядове втручання [...] у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася й царська адміністрація дореволюційної Росії.[15]

Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російськими мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалась не тільки в людській психіці, а й у самій мові[15].

В мові починає посилювати свої позиції партійна словесність, отримуючи статус канцелярської мови: «Вся спеціальна адміністративна термінологія, відома раніше лише вузькому колу чиновників, обновлена і переосмислена, стала надбанням народу, який взяв у свої руки управління державою», і нові репрезантанти влади відносились до канцелярського стилю з пієтетом, вбачаючи в ньому культурний засіб для володіння владою.[16]

Цитата з програмної статті директора новоутвореного більшовиками 1930 р. інституту мовознавства Академії Наук п. Ткаченка:[17]

Пролетаріат [російськомовний], забравши в Україні владу до своїх рук, приніс із собою й свою мову, свою фонетику, лексику, фразеологію... пролетаріат, починаючи з правопису, розуміння окремих слів, – все пристосовує до своїх потреб...[18]

Свідченням радянського способу життя, культури і політики є, наприклад, доповідна записка сектора агітації і пропаганди ЦК КП(б), в якій вищим партійним інстанціям зазначено, що до травня 1951 р. було прочитано 280 лекцій на тему: «Сталінська дружба народів», «Великі будови комунізму», «Марксизм-ленінізм про релігію і шляхи її подолання», «Українські буржуазні націоналісти – наймані слуги американсько-англійських імперіалістів», «Що дала радянська влада трудящим західних областей України».[19][20] Було підраховано, що лекції на перелічену тематику прослухало 100 тисяч чоловік.[20] За політичною фразеологією про націоналізм приховувалася ідеологема про інтернаціональну природу радянської культури, позаяк «…українська радянська культура протиставлялася культурі братніх республік і систематично ігнорувалася молдавська радянська культура».[21]

Див.також: Мовна картина світу

Радянська фразеологія в 50-ті і 90-ті роки[ред.ред. код]

Радянська фразеологія в 50-ті і 90-ті роки явно випереджувала розвиток цієї дисципліни за кордоном.[22] Багато ідей, озвучених радянськими лінгвістами були запозичені і розвинуті в англо- і насамперед в німецькомовних країнах.[22] Багато в чому німецькомовні дослідження фразеології спирались на ідеї І.І. Чернишової.[22]

Агітпропівська фразеологія в суспільній свідомості і у політичній мові переживає значні зміни — з 1991 року простір комуністичної ідеології різко звузився.[23] Були повернуті старі дореволюційні поняття, з'явились нові, запозичені із міжнародного лексикону, з'явилась принципова можливість говорити громадянам і керівництву країн з Заходом на політичні, економіні, етичні, філософські теми на одній мові, з використанням загальнопринятих понять.[23]

Приклади радянської фразеології[ред.ред. код]

Прикладами в радянській фразеології є: більшовик, "дружба народів", Великі будови комунізму, Українські буржуазні націоналісти, Буржуазний космополітизм, дрібнобуржуазні українські партії, українська дрібна буржуазія і куркульство, класове розшарування селянства, національно-буржуазні кола України, Пролетарський інтернаціоналізм, "науковий комунізм", Червона Армія, Самвидав, Коренізація, Соціалістичне змагання, Радянський патріотизм, Раднаргоспи, Радянізація, Сільська рада, Радгосп, Радянська людина, Агітпроп, Стаханівський рух, Хрущівка, Нова економічна політика, Перебудова, Воєнний комунізм, гласність, Продподаток, Злодій в законі, Колгосп, Політична реабілітація, Ворог народу, стилістичне кліше: вічно живий (про В.І. Леніна) та ін.

В радянській ідеологічній моделі Ленін описується як Мудрий, Добрий Вчитель, що підтверджується такими фразеологізмами як заповіти Леніна; виконувати заповіти Леніна; ленінський стиль управління (як канонічний стиль управління); ленінська простота; вчитися жити по-ленінськи.[24] Такі сполучення, як, наприклад, ленінська безпощадність, рос. изворотливость Ленина в рамках цієї моделі неможливі, відповідно і в фразеології радянської епохи.[25] Фразеологізми пам'ять народу, пам'ять поколінь, пам'ять Вітчизни і ін. стають надбанням загальнонародної мови, мають місце числені факти семантичного зміщення лексичних одиниць словникового складу української літературної мови.[26]

Про так званий "науковий комунізм":

« «Не можна відгороджуватися словами: «то була епоха «військового комунізму», а тепер епоха НЕПу». По-перше, не треба так захоплюватися, не треба до втрати почуттів повторювати: «воєнний», «воєнний комунізм». Що ж це, як не мислення штампами? Наклеїли люди ярличок: «воєнний комунізм» — і заспокоїлися. А коли доводиться подумати, то до цього ярлику в якості втамовуючого сумніви засобу і апелюють: сказано адже — «військовий комунізм» — чого вже тут турбуватися; тепер «епоха» НЕПу — нічого не вдієш. І саме та обставина, що «військовий комунізм <...> зовсім не був тільки військовим — до чого звикли любителі ярличкової фразеології — самим блискучим і повним чином ілюструє твердження про те, що невідчуваєма форма робить неможливим і реальне відчуття змісту»  »

— Г.О. Винокур 1923: 114 [12]

Оригінальний текст (рос.)

«Нельзя отделываться словами: «то была эпоха военного куммунизма, а теперь эпоха нэпа». Во-первых, не надо так увлекаться, не надо до бесчуствия повторять: «аоенный», «военный коммунизм». Что же это, как не мышление штампами? Наклеили люди ярлычок: «военный коммунизм» - и успокоились. А когда приходится подумать, то к этому ярлыку в качестве утоляющего сомнения средства и апеллируют: сказано ведь – «военный коммунизм» - чего уж тут беспокоится; теперь «эпоха непа» - ничего не попишешь. И именно то обстоятельство, что «военный коммунизм <…> вовсе не был только военным – к чему привыкли любители ярлычковой фразеологии – самым блестящим и полным образом иллюстрирует утверждение о том, что неощущаемая форма делает невозможным и реальное ощущение содержания»

Радянський політичний гумор[ред.ред. код]

Ідіоми[ред.ред. код]

Публіцистична лексика[ред.ред. код]

Революційні гасла[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

— Шумна радянська антикапіталістична фразеологія зовсім не заваджає Великобританії сприяти індустріалізації СРСР, а точніше — підготовці СРСР одночасно як жертви і як ката в майбутньому завершальному розгромі Німеччини, тобто в другому акті Світової війни.[27]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кононенко П. Українська національна ідея. Проблема методології / Українознавство: Науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал. – 2008. – № 1. – 325 с. (сторінка:6)
  2. Яцкевич О.О. Відбиття у світовій фразеології сучасних лінгвістичних тенденцій / Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди "Лінгвістичні дослідження", 2008, Вип. 26
  3. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина” Науковий журнал / Василь Жупник «Протистояння ОУН і УПА та радянських органів влади на території Волині і Галичини (1944–1953 рр.) в радянській історіографії», 2008, Ч.14
  4. Т.Б. Бикова Радянська Соціалістична Республіка Тавриди / Сторінки історії Збірник наукових праць, 2011 Вип.32
  5. Ясь Олексій Історичні погляди Олександра Оглобліна: радянська доба (1919-1941) / Історіографічні дослідження в Україні Збірник наукових праць, 2008 Вип.18
  6. Демкова Т. М. Суспільно-політична термінологія в оцінному полі радянського політичного дискурсу / Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія Філологія. № 963. Вип. 62. 2011 ISSN: 0453-8048
  7. Лаєвська Ю.В. Новітня українська і російська історіографія соціалістичного змагання за часів хрущевської «відлиги» / Наукове видання Збірник наукових праць Гілея (науковий вісник), Спецвипуск (2009) Історичні науки
  8. Буржуазный национализм — средство идеологической диверсии: критика буржуазных националистических концепций и практики их использования в идеологической диверсии против СССР / Иван Григорьевич Иванченко. Гол. изд-во Издательского объединения "Вища школа", 1985 - 253 стор.
  9. Г. Винокур. О революционной фразеологии (один из вопросов языковой политики) 1929.
  10. СССР, Франция и объединение Европы, 1945-1957 : сборник научных статей / Михаил Матвеевич Наринский, Московский государственный институт международных отношений, Институт всеобщей истории (Российская академия наук) МГИМО-Университет, 2008 - 230 стор.
  11. А.М. Эмирова // Крымскотатарская лексикография: современное состояние и перспективы развития / Научный журнал «Культура народов Причерноморья», — 1998. — N3. — С. 293-300 — рус. ISSN 1562-0808
  12. а б в г Образ ритора в советской словесной культуре: Учебное пособие / А.П. Романенко., Москва, Флинта: Наука, 2003, ISBN 5-89349-493-8, ISBN 5-02-002989-0
  13. а б Фразеология в контексте культуры. – М.: «Языки русской культуры», 1999. – 336 с. ISBN 5-88766-061-9 (с.: 8-9)
  14. а б в Кручек О.А. З історії становлення освітньої системи в Україні на початку 20-х років ХХ ст / Гілея: науковий вісникЗбірник наукових праць, 35 (2010). ISSN: 2076-1554
  15. а б Масенко Л. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір / Л. Масенко. К. : Києво-Могилянська Академія, 2004 (сторінка: 34)
  16. Образ ритора в советской словесной культуре: Учебное пособие / А.П. Романенко.: Флинта: Наука; Москва; 2003. ISBN 5-89349-493-8, 5-02-002989-0
  17. Орест Никифорук. Українська мова в аспекті легітимації влади: радянська доба і постколоніальне становище / Вісник Прикарпатського університету Науковий журнал, Філософські і психологічні науки, 2010 Вип.13 ISSN: 1812-3090
  18. Карась А. Єдність культури і природи з погляду семіотики / А. Карась // Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів : Арсенал, 2000. – С. 7–14. (с.9–10).
  19. Документы и материалы по истории советско-польских отношений. – Т. Х. – М., 1980 (сторінка: 105)
  20. а б Юристовський О.І. З історії депортації населення Українських Бескидів. С.241-251 / Військово-науковий вісник Львівського ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету "Львівська політехніка", 2008. Випуск 10
  21. Т.А. Стоян «За чітке більшовицьке художнє мовлення»: до історії радіоцензури в УСРР 20-30-х рр. ХХст. / Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 2009 Вип.15
  22. а б в Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Аспекты теории фразеологии. – М.: Знак, 2008. – 656 с. – (Studia phiologica). ISSN 1726-135X ISBN 5-9551-0235-3 (с.: 17)
  23. а б Интеграция и идентичность: Россия как «новый Запад» Дмитрий Тренин; Моск Центр Карнеги. — М.: Изд-во Европа, 2006. — 404 с. ISBN 5-9739-0056-8 (с.: 124)
  24. Брагина Н.Г. Социокультурные конструкты в языке: монографія. – 2-е узд., испр. И доп. – М.: ФЛИНТА, 2013. – 387 с. ISBN 978-5-9765-1706-6 (с.: 59)
  25. Брагина Н.Г. Память в языке и культуре. - М.: Языки славянских культур, 2007. - 520 с. ISSN 1726-135Х ISBN 5-9551-0170-5 (с.: 364)
  26. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. - "Наукова думка", 1973 (с.: 276)
  27. Джон М. Уолкер, политолог (Великобритания). Мировая война или прикладная геополитика. Часть ІІІ. / ЗИНОВЬЕВ. Исключительный журнал, 2009, No 2 (5) (с.: 43)

Джерела[ред.ред. код]

  • Günter Kratzel: Sowjetismus. Moskau und die deutsche Wirrnis. Mut-Verlag, Asendorf 1987, ISBN 3-89182-021-6, (Blaue Aktuelle Reihe 14).
  • Helmut Glück (Hrsg.): Metzler-Lexikon Sprache. Metzler, Stuttgart 2000, ISBN 3-476-01519-X.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]