Радіоекологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радіоекологія — розділ екології, що вивчає концентрацію і міграцію радіоактивних нуклідів в біосфері і вплив іонізуючих випромінювань на організми, їх популяції і угруповань — біоценози. Також, радіоекологія — це розділ медицини, пов'язаний з медичною екологією, екологією людини, що вивчає дії радіоактивних випромінювань на організми — людей, тварин, рослин. Існує медична радіоекологія, яка досліджує впливи таких випромінювань на тканини, розробляє методи лікування онкологічних захворювань.

Елементи радіоекології містяться в роботах по біогеохімії радіоактивних речовин І. Вернадського, в монографії чеських учених Ю. Стокласа і Ж. Пенкава «Біологія радію і урану» (1932). Остаточно радіоекологія сформувалася до середини 50-х рр. ХХ ст у зв'язку зі створенням атомної промисловості і експериментальними вибухами ядерних бомб, що викликали глобальне забруднення довкілля радіонуклідами стронцію, цезію, плутонію, вуглецю й ін.

Радіоекологія зазвичай має справу з вельми малими потужностями хронічного зовнішнього і внутрішнього опромінення організму. У природних умовах організми піддаються опроміненню за рахунок природного радіоактивного фону (космічні промені, випромінювання природних радіонуклідів U, Ra, Th й ін.), а також за рахунок радіоактивного забруднення біосфери штучними радіонуклідами. Проте багато рослин і тварин здатні нагромаджувати в життєво важливих органах і тканинах радіонукліди, що впливає на їх міграцію в біосфері і приводить до значного посилення внутрішнього опромінення. Підвищені дози опромінення, впливаючи на генетичний апарат клітин, приводять до зростання темпів спадкової мінливості. Вищі дози опромінення знижують життєздатність організмів (аж до вимирання найбільш чутливих до іонізуючих випромінювань популяцій) і тим самим викликають зміну структури біоценозів і збіднення їх міжвидових взаємин. Виявлення закономірностей, лежачих в основі цих процесів, має велике значення для ряду галузей народного господарства.

Проблеми, що вивчає радіоекологія[ред.ред. код]

  • Міграція радіонуклідів в харчових ланцюгах організмів (тварин і людини);
  • Обрив або ослаблення екологічних зв'язків;
  • Дезактивація забруднених земель, водоймищ, забруднених радіонуклідами;
  • Пошук поверхнево залягаючих родовищ радіоактивних руд (по радіоактивності рослин-індикаторів);
  • Виявлення територій суші і акваторій, забруднених штучними радіонуклідами.

Підрозділи радіоекології[ред.ред. код]

  • Морська радіоекологія;
  • Прісноводна радіоекологія;
  • Наземна радіоекологія (в тому числі лісова радіоекологія, сільськогосподарська радіоекологія);
  • Ветеринарна радіоекологія;
  • Гігієна радіоекології.

Результати радіоекологічних досліджень зробили великий вплив на прийняття міжнародних конвенцій, направлених на обмеження випробувань ядерної зброї і відмову від його вживання в умовах війни. На основі рекомендацій радіоекологів в промисловості розробляються і упроваджуються замкнуті цикли охолоджування ядерних реакторів, уловлювачі радіоактивних аерозолів, методи зберігання і знешкодження радіоактивних відходів, що виключають їх попадання у довкілля.

Джерела[ред.ред. код]

  • Мягченко О. П. Основи екології [Текст]: підручник.- Київ: Центр учбової літ., 2010.- 310 с.
  • Передельский А. А., Основания и задачи радиоэкологии, «Журнал общей биологии», 1957, т. 18, № 1;
  • Поликарпов Г. Г., Радиоэкология морских организмов, М., 1964;
  • Тихомиров Ф. А., Действие ионизирующих излучений на экологические системы, М., 1971; Радиоэкологические исследования в природных биогеоценозах, М., 1972; Радиобиология и радиоэкология сельскохозяйственных животных, М., 1973;
  • Odum Е. Р., Ecology and the atomic age, «Association of southeastern Biologist Bulletin», 1957, v. 4;
  • V. Schultz, A. W. Klement, Radioecology, N. Y., 1963;
  • V. Schultz and F. W. Whicker,Ecological aspects of the nuclear age: selected readings in radiation ecology, Oak Ridge, 1972.