Разін Степан Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степан Разин
Stiepan Riazin.jpg
Степан Разін
Народився бл. 1630
станиця Зимовійська,
Московське царство
Помер 6 (16) червня 1671(1671-06-16)
Москва, Московське царство
Діяльність донський козак, повстанець
Відомий повстання Степана Разіна

Степан Тимофійович Разін, відомий також як Стенька Разін — (бл. 1630, станиця Зимовіївська на Дону — 6 (16) червня 1671, Москва) — ватажок Селянської війни 1670 — 1671 в Московії.

Біографія[ред.ред. код]

Разін народився близько 1630 року в станиці Зімовійській (заселеній нащадками українців) на Дону (згодом, в цій же станиці народився ще один ватажок повстанців — Омелян Пугачов) в родині заможного козака. Був для свого часу освіченою людиною, знав 3 мови (польську, татарську і калмицьку).

Перше письмове свідчення про Разіна відноситься до 1652 р., коли він просив відпустку для поїздки в Соловецький монастир. У 1658 р. знаходився в числі інших козаків міста Черкаська, відправлених у Москву в Посольський приказ.

У 1665 році царський воєвода князь Ю. Долгорукий повісив старшого брата Разіна — Івана — за самовільний відхід з козаками на Дон під час війни з Річчю Посполитою. Ця подія в сполученні з усе сильнішими спробами позбавити козацтво завойованих вольностей мала значний вплив на волелюбного Разіна. Ядром народного руху Степана Разіна стало донське і волзьке козацтво, серед якого було багато незадоволених московським урядом і московськими порядками.

Каспійський похід (1669)[ред.ред. код]

Каспійський похід (Василь Суриков)

У 1667 році козаки під проводом Разіна почала похід на Волгу і Каспійське узбережжя «за зіпунами» (з метою грабунку), не звернувши уваги на грізну заборону уряду Олексія Михайловича «відстати від злодійства».

Козаки захопили Яїцьке містечко, зробивши його своїм опорним пунктом. У 16681669 роках вони піддали спустошливому набігу Каспійське узбережжя від Дербента до Баку, розбивши флот іранського шаха. На зворотному шляху з багатою здобиччю струги Разіна зупинилися в усті Волги. Для переговорів з козаками виїхав помічник Астраханського воєводи князь Львов. Гарнізон Астрахані був приведений у бойову готовність. Козакам Разіна зачитали «государеву грамоту», що їм робиться прощення, якщо вони здадуть зброю, відпустять полонених і видадуть служивих людей, що перейшли до них під час походу. Разін погодився віддати тільки гармати і відпустити служивих астраханців, що самі побажають залишитися в місті.

В Астрахані разінцям був улаштований урочистий прийом. Сам отаман вільно гуляв по місту, одягнений у розкішне перське плаття. Його козаки також хизувалися в багатих убраннях. З'являючись на вулицях міста, С. Т. Разін нерідко роздавав бідноті золоті і срібні монети. Був щедрий і з правителями міста. Незабаром разінці залишили Астрахань і повернулися на Дон, залишившись у Катальницкому містечку.

Початок Селянської війни (1670)[ред.ред. код]

Навесні 1670 року спалахнуло повстання козаків під керівництвом Разіна. Основною його метою була Москва, але отаман спочатку хотів забезпечити собі надійний тил. Близько 9000 козаків рушили з-під Царицина до Астрахані назустріч воєводському війську. Супротивники зустрілися під Чорним Яром. Ще до початку битви більшість астраханських стрільців перейшло на сторону повсталих. Лише невелика група офіцерів і писарів (близько 80 чоловік) після замішання намагалися втекти, але були оточені.

Астрахань у 1670

Перемога разінців сколихнула Астрахань. 11 червня 1670 року повсталі підійшли до міста. Воєвода Прозоровський намагався організувати оборону. Були заряджені усі гармати, біля міських воріт складені купи каменів. Єдиною надією воєводи був корабель «Орел». Проте його надії були даремні. Капітан корабля Давид Бутлер одержав від Разіна лист з погрозами. На зборах офіцерів корабля було вирішено, що «краще буде пуститися у втечу, приймаючи в увагу, що, не одержуючи жалування, вони вважають себе звільненими від державної служби». У ніч на 12 червня 1670 року п'ятнадцять чоловік команди на невеликому човні залишили корабель.

22 липня 1670 року Разін послав в Астрахань депутатів з вимогою здачі міста. Воєвода розірвав листа, не дочитавши його до кінця, а депутатів наказав стратити. На інший же день близько 300 човнів разінців підійшли до стін міста. В Астрахані почалися пожежі.

У ніч на 24 липня почався штурм кремля. У самому кремлі спалахнуло повстання. З боку Житньої вежі до стін були приставлені сходи і разінці майже не зустрічаючи опору опанували фортечною стіною. Повсталі увірвалися до кремля. Почалася розправа над боярами і дворянами.

Опанувавши цілком кремлем, разінці почали «лагодити суд» над переможеними. Колишній капітан корабля «Орел» Давид Бутлер так описав цю розправу: «Проводир сидів на вулиці, схрестивши ноги на турецький манер, перед будинком митрополита… Після опитування московського полковника при мені скинули з високої вежі, називаної Розкат. З цієї вежі також скинули живим воєводу… Його молодший під'ячий і інші начальники, чи офіцери, великі і малі, були перебиті чи скинуті у воду». Усього був страчений 441 чоловік. Захопивши Астрахань, Разін рушив далі, а в місті було створене козацьке самоуправління.

Астраханська вольниця[ред.ред. код]

Життя в місті стала входити в мирне русло. Майно воєводи, великих бояр, початкових людей, купців і духівництва було перевезено на Ямгурчеєв бугор. Кожен астраханець одержав частину з цього майна. Замість скинутого воєводи на чолі Астрахані встало «велике коло» (загальні збори).

Для допомоги разінцям в Астрахані було споряджене військо на чолі з Федором Шелудяком.

Захопивши Астрахань, Саратів і Самару, а також ряд другорядних фортець, Разін не зміг успішно завершити облогу Симбірська восени 1670 р., був поранений 4 жовтня 1670 р. й повернувся на Дон, де він закріпився в Кагальницькому містечку.

Загибель Разіна[ред.ред. код]

В квітні 1671 р. Разін був взятий у полон козацькими старшинами, які взяли Кагальницьке містечко штурмом. Він разом з молодшим братом Фролом (Фролкою) був виданий царському уряду і привезений до Москви 2 червня. Там його катували. 6 червня 1671 Степан був четвертований на ешафоті біля Лобного місця на Красній площі.

Поразка повстання[ред.ред. код]

Після страти Разіна повстання продовжувалося під проводом Федора Шелудяка та Василя Уса. Уже в дорозі Шелудяк довідався про поразку селянського повстання та полон Разіна. 9 червня 1671 року в його військо докотилося про те, що їхній Разін був четвертований у Москві. Щоб помститися за смерть отамана, повстанці під проводом пішли на приступ Симбірська, але безуспішно.

Наприкінці серпня 1671 року до міста підійшли добірні стрілецькі полки під командуванням І. Б. Милославського. Узяти місто з ходу не удалося. Було наказане будувати земляне місто в усті ріки Болди. Простоявши тут три місяці, він одержав підкріплення.

В Астрахані почалося шумування. Деякі астраханці вимагали стояти до кінця, інші радили почати переговори і просити милості. Почалися переговори. Нарешті, 26 листопада 1671 року астраханці дали знати супротивнику, що відкриють ворота, якщо їм буде дароване вільне життя. Милославський обіцяв виконати прохання городян, але тільки 1 січня 1672 року міг повідомити царю про падіння Астрахані. Після деякого часу над повсталими розправилися.

Див. також[ред.ред. код]