Райкін Аркадій Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Райкін Аркадій Ісаакович
Народження 11 (24) жовтня 1911(1911-10-24)
Рига, Латвія
Дата смерті 17 грудня 1987(1987-12-17) (76 років)
Москва, Росія
Нагороди

Народний артист СРСР, 1968 рік; лауреат Ленінської премії, 1980 рік; Герой Соціалістичної Праці, 1981 рік

Арка́дій Ісаа́кович Ра́йкін (Arkādijs Raikins; *11 (24) жовтня 1911(19111024), Рига — †17 грудня 1987, Москва) — радянський/російський режисер, сценарист, актор, комік, Народний артист СРСР(1968), Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської Премії.

Радянський гуморист єврейського походження, володів найвищим рівнем майстерності та імпровізації, більш ніж півстоліття був лідером радянської і російської школи гумористів. Мініатюри і спектаклі А.І. Райкіна відзначались гострою сатирою, але одночасно були подані коректно та інтелігентно, що пояснювалось величезною працею і притягальною силою артиста.

Біографія[ред.ред. код]

Аркадій Райкін народився в Ризі. Ще школярем займався в драмгуртку і захоплювався театром. В 1929 працював лаборантом на Охтенському хімічному заводі.

В 1935 закінчив Ленінградський театральний технікум, в який вступив всупереч волі батьків. За розподілом актор потрапив в Ленінградський ТРАМ (Театр робочої молоді (Театр рабочей молодежи)), який незабаром був перейменований в театр імені Ленінського комсомолу. Паралельно з роботою в театрі знімався в двох фільмах: «Вогняні роки» («Огненные годы») і «Лікар Калюжний» («Доктор Калюжный»), обидва зняті в 1938. Визнання прийшло до актора в Москві, в листопаді 1939 року. Тоді Аркадій Райкін став лауреатом 1-го Всесоюзного конкурсу артистів естради, виступивши з номерами «Чаплін» і «Мішка».

В тому ж 1939 році Аркадій Ісаакович був прийнятий в трупу Ленінградського театру естради і мініатюр, через три роки стає художнім керівником цього театру. Під час Німецько-радянської війни Аркадій Райкін давав концерти на фронті. В співробітництві з письменником-сатириком В. С. Поляковим, в 1940 році ставорює програму «На чашку чаю», а в 1969 разом з М. М. Жванецьким ставить програму «Світлофор».

Інші програми, поставлені Аркадієм Райкіним, — «Любов і три апельсина» («Любовь и три апельсина»), «Від двох до п'ятидесяти» («От двух до пятидесяти»), «Вибране-73» («Избранное-73»), «Його величність театр» («Его величество театр»), «Плюс-мінус» («Плюс-минус»), «Обличчя» («Лица»), «Мир дому твоєму» («Мир дому твоему»), «Любов і три апельсина» («Любовь и три апельсина»). Був художнім керівником Театру мініатюр, перейменованого в 1991 в театр «Сатирикон», яким зараз керує його син Констянтин Райкін.

Серед авторів, з якими працював Аркадій Райкін, були відомі радянські письменники-гумористи - Марк Азов, Володимир Тихвінський, Михайло Жванецький, Семен Альтов, Марьян Бєлєнький, Михайло Мішин, та ін.

Фільмографія[ред.ред. код]

Актор[ред.ред. код]

  • 1938 — Вогняні роки (Огненные годы)
  • 1939 — Лікар Калюжний (Доктор Калюжный)
  • 1954 — Ми з Вами десь зустрічались (Мы с Вами где-то встречались)…
  • 1964 — Коли пісня не закінчується (Когда песня не кончается)
  • 1970 — Чарівна сила мистецтва (Волшебная сила искусства)
  • 1974 — Люди і маненкени (Люди и манекены) (написав сценарій і здійснив постановку)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографіст Це незавершена стаття про кінематографіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.