Райніс

Яніс Райніс
латис. Rainis, Jānis Pliekšāns
Народився	11 вересня 1865 Російська імперія Варславани
Помер	12 вересня 1929 Латвія Юрмала
Громадянство	Російська імперія Латвія
Національність	латиш
Інші імена	Яніс Пліекшанс
Діяльність	поезія, драматургія
Alma mater	Петербурзький університет
Конфесія	лютеранство
Дружина	Ельза Розенберґ-Пліекшанс

Райніс, справжнє ім'я — Яніс Пліекшанс (латис. Rainis, Jānis Pliekšāns; 11 вересня 1865 — 12 вересня 1929) — латиський поет і драматург.

Біографія

Народився в родині орендаря маєтків неподалік міста Даугавпілс. В 1884—1888 студент юридичного факультету Петербурзького університету. Друкувався з 1887. В 1891—1895 редактор газети «Dienas Lapa». Перші вірші опубліковані в 1895. У червні 1897 був арештований, у в'язниці закінчив переклад на латиську мову «Фауста» Ґете. У грудні 1897 Райниса заслали в Псков, а в 1899 — у м. Слобідський Вятской губернії. Тут був створений збірник віршів «Далекі відзвуки синім вечором» (1903), насичений революційними настроями.

В 1903 Райніс повернувся із заслання та зв'язав свою діяльність із боротьбою латиської соціал-демократії. Він створив символічну драму «Вогонь і ніч» (1905) — гімн боротьбі, життю, її вічному розвитку. В 1905 вийшов збірник «Посів бури». Наприкінці 1905 нелегально емігрував в Швейцарію. Тут написані збірники віршів «Тиха книга» (1909), «Ті, які не забувають» (1911), п'єси «Золотий кінь» (опублікована в 1910), «Індуліс і Арія» (1911), «Грав я, танцював» (опублікована в 1919). Коли в Латвії запанувала реакція, Райніс залишався провісником боротьби, нагадуючи, що поразка тимчасова. У поемі «Ave, sol!» (1910) Райніс співає славу сонцю як символу волі. Пролетаріату присвячений філософський збірник «Кінець і початок» (1912). Важливе місце в драматургії Латвії зайняла п'єса «Вий, вітерець!» (1913). У трагедії «Йосип і його брати» (1919) Райніс, що створив цей жанр у латиській літературі, на широкому історичному тлі вирішував проблеми любові й ненависті, прощення й помсти.

В 1920 Райніс повернувся на батьківщину. За мотивами російських билин він створив трагедію «Ілля Муромець» (1922), опублікував книги віршів «П'ять ескізних зошитів Дагди» (1920—1925).У 1921-25 рр.- директор Національного театру. У 1926-28рр. — міністр освіти.28 лютого 1925 року першим із діячів культури нагороджений вищою нагородою країни — орденом Трьох Зірок I ступеню.

Твори письменника перекладено багатьма мовами світу. У місті Юрмала є дім-музей Яна Райніса.

Твори

• Dzīve un darbi, sej. 1-11, Riga, 1925-31;
• Kopoti raksti, sej. 1-14, Riga, 1947-51;
• Далекі відгуки у синій вечір
• Посіви бурі
• Вогонь і ніч

Література

• Дауге П., Ян Райнис. Певец борьбы, солнца и любви. М., 1920;
• Краулинь К., Ян Райнис, М., 1957:
• Сокол Э., Жизнь и творчество Яна Райниса, Рига, 1957;
• Kraulinš К., Raiņa dzīve un darbība, Riga, 1953;
• Sokols E., Rainis, Riga, 1962;
• Hausmanis V., Tautas dzejnieks Rainis, Riga, 1968;
• його же, Raiņa daiļrades process, Riga, 1971;
• його же, Raiņa dramaturģija, Riga, 1973.

Посилання

• Янис Райнис (рос.)
• Літературна енциклопедія (рос.)
• Музей в Таденаві ^{(латис.)}
• Поезія Яніса Райніса (укр.)