Раквере
| Раквере Rakvere |
|||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Фортеця Раквере | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Ляяне-Вірумаа | ||||
| Перша згадка | 1226 | ||||
| Населення | 15 766 (2012)[1] | ||||
| Площа міста | 10,64 км² | ||||
| Густота населення | 1629,4 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 44306 | ||||
| Телефонний код | +372 32 | ||||
| Географічні координати | 59°21′00″ пн. ш. 26°21′00″ сх. д. / 59.35000° пн. ш. 26.35000° сх. д.Координати: 59°21′00″ пн. ш. 26°21′00″ сх. д. / 59.35000° пн. ш. 26.35000° сх. д. | ||||
| Міська влада | |||||
| Веб-сторінка | http://www.rakvere.ee | ||||
| Мер міста | Тоомас Варек | ||||
Ра́квере (ест. Rakvere, нім. Wesenberg, цер.-слов. Ракобор) — місто на півночі Естонії, адміністративний центр мааконду Ляяне-Вірумаа. Розташоване на річці Кіюла. Вперше згадується в XIII столітті, засноване поблизу феодального замку. У 1347—1558 роках містом володів Лівонський орден. Потім містом володіли Росія, Річ Посполита і Швеція. Під час Північної війни в 1710 році місто знов увійшло до складу Росії. В 1919—1940 і з 1991 року — в складі незалежної Естонії.
Зміст |
Клімат [ред.]
Раквере розташоване в помірному кліматичному поясі. Середня кількість річних опадів становить 750 мм. Середня річна температура — 4,5 °C, сталі морози розпочинаються в грудні і тривають 80—90 днів. Щороку в місті утворюється сніговий покрив, середня товщина якого становить 30—40 см.
Історія [ред.]
Року 1226 вперше згадується Генріхом Латвійським під назвою Тарванпяе (ест. Tarvanpää) у часописі Лівонії. Під час Данського панування отримує назву Везенберг (Wesenberg), що є дослівним перекладом естонської назви Тарванпяе на німкцьку. 18 лютого 1268 поряд з поселенням між Тевтонським орденом з датчанами, що володіли поселенням, та арміями північно-західних князівств Русі відбулась битва. В середині XIII століття на місці старої дерев'яної фортеці будуються перші кам'яні фортифіковані споруди.
12 липня 1302 року, Раквере отримує Любекське право. Коли у 1346 році король Данії продав естонські землі Лівонскому орденові, на місці дерев'яної фортеці вже був збудований великий замок оточений кам'яним муром. Сьогодні руїни цього замку є головною туристичною пам'яткою міста.
У 1347—1558 роках містом володів Лівонський орден. Року 1508 в Раквере розпочалося будівництво францисканського монастиря. Під час Лівонської війни, Раквере перебував під владою Росії і значно постраждав. За цей час росіянами було побудовано нову лінію укріплень навколо замку. Для будівництва використовувалося переважно коміння з споруд та будинків, що оточували замок. Шведська армія декілька разів невдало намагалася захопити місто, вдалося їй це зробити лише 4 березня 1581 року.
Року 1602 після початку польсько-шведської війни Раквере захоплює Речі Посполитої. Перед тим як місто знову повертається під владу Швеції у 1605 році, його замок руйнують поляки.
У 1703 році під час Великої Північної війни Раквере було спалено. Після капітуляції Естонії та Лівонії у цій війні було укладено Ништадтський мир 1721 року, за яким Раквере отримала Російська Імперія.
В 1919—1940 та з 1991 року – місто перебуває у складі незалежної Естонії.
Населення [ред.]
Демографія [ред.]
За переписом населення 1881 року у Раквере проживало 3509 осіб.[2] На 2012 рік населення Раквере становило 15 766 особи.[1]

Національний склад [ред.]
Згідно з останнім переписом населення, на 31 березня 2000 року постійне населення Раквере становило 17 097 осіб, з яких 84,79 % назвали себе естонцями. Найбільшою національною меншиною була російська (10,79 %), фінами себе назвали 277 осіб (1,62 %), українцями — 218 осіб (1,28 %), білорусами — 69 (0,40 %), інші національності склали 1,12 % від загальної кількості населення, або 192 особи.[3]
| Національність | 1970 | 1979 | 1989 | 2000 | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Загалом | 17891 | 100 | 19011 | 100 | 19822 | 100 | 17097 | 100 |
| естонці | 13292 | 74,29 | 14550 | 76,53 | 14902 | 75,18 | 14496 | 84,79 |
| росіяни | 3441 | 19,23 | 3326 | 17,50 | 3545 | 17,88 | 1845 | 10,79 |
| фіни | 394 | 2,20 | 406 | 2,14 | 396 | 2,00 | 277 | 1,62 |
| українці | 410 | 2,29 | 355 | 1,87 | 507 | 2,56 | 218 | 1,28 |
| білоруси | 106 | 0,59 | 108 | 0,57 | 171 | 0,86 | 69 | 0,40 |
| інші | 248 | 1,39 | 266 | 1,40 | 301 | 1,52 | 192 | 1,12 |
Культура [ред.]
За часів незалежності активно розвивається туризм, реставруються історичні пам'ятки, відбуваються різноманітні культурні події. Саме в місті Раквере відбувся перший естонський музичний фестиваль у напрямку панк-рок. Також тут проводиться широко відомий міжнародний рок-фестиваль «Green Christmas». З 1994 року в Ракверському театрі проходить театральний фестиваль «БалтоСкандал», під час якого сюди з'їжджається безліч молодих режисерів.
Архітектура та пам'ятки [ред.]
Раквере зберіг деяку кількість історичних пам'яток, головною з яких є Ракверська фортеця. Серед інших пам'яток слід відзначити дві церкви, млин — який було побудовано в першій половині XIX століття, та залізничну водонапірну башту — зведену у 1871 році.
Фортеця Раквере [ред.]
Ракверська фортеця була заснована XIII століття на місці городища естів Тарванпяе (Tharwanpe). В часи Лівонської війни XVI століття фортеця була частково зруйнована. Остаточного руйнування вона зазнала під час польсько-шведської війни 1600—1611 років. Після якої, у ході ревізії Везенберг було викреслено зі списків діючих фортець через неможливість відбудови.
У XVIII—XIX століттях руїни замку використовувались як каменярня для будівництва в навколишніх околицях. Перші спроби відбудови були проведені у 1901—1902 роках. Масштабні реставраційні роботи розпочались у 1975 році, з яких основні були завершені до 1988.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці [ред.]
Перша православна церква в Раквере згадується у 1763 році. Це була пересувна церква при кексгольмському полку. У подальші роки, зі збільшенням православного населення міста виникла необхідність у більшій церкві. У 1839 році за повелінням імператора Ніколая I було придбано будинок міського доктора, який було перебудовано під церкву.[4]
У 1872 році при церкві почали діяти церковнопарафіяльна школа, що проіснувала до 1919 року. Освіту в ній отримували не тільки православні, але й лютерани.
В церкві зберігаються мощі Сергія Флоринського, канонізованого у 2002 році.
Церква Святої Трійці [ред.]
У 1427 році на місці сучасної церкви Святої Трійці архітекторами Симоном та Андреасом була зведена деревяна церква Михкеля (Михаїла).[5] Року 1698 церкву було перебудовано у муровану.[6] Церква Святої Трійці є однією з найвищих в Естонії, її висота сягає 62 метрів.
Статуя Тарвас [ред.]
Раквере відоме своєю статуєю туру, під назвою Тарвас. Статую виготовив естонський скульптор Тауно Кангро до 700-ї річниці міста у 2002 році.
Тарвас вважається найбільшою статуєю тварини в Прибалтиці. Вона виготовлена з бронзи і встановлена на гранітному постаменті. Її довжина — 7 м, висота — 4 м, а вага близько 7 тонн. Статуя розташована поблизу замка на краю пагорба Валлімягі. На постаменті викарбувані імена людей і компаній, на чиї кошти її було встановлено.
Спорт [ред.]
Спорт активно розвивається в Раквере. У 2012 році місто стало одним з поміж інших в Естонії, що приймали матчі Юнацького чемпіонату Європи з футболу. Всі матчі проходили на міському стадіоні.
Спортивні клуби [ред.]
- Тарвас (баскетбольний клуб) — чоловіча баскетбольна команда. Клуб бере участь у Корвпаллі Мейстрілізі та Балтійській Баскетбольній Лізі.
- Рівал (волейбольний клуб) — чоловіча волейбольна команда, багаторазові чемпіони Естонії та володарі Кубку. Клуб бере участь у Шенкер Лізі.
- Тарвас (футбольний клуб) — аматорський футбольний клуб заснований у 2004. Станом на 2012 рік бере участь в Есілізі.
Відомі уродженці [ред.]
- Яан Кіівіт-молодший — архієпископ Естонської євангельсько-лютеранської церкви в період з 1994 по 2004 роки.
Міста-побратими [ред.]
Галерея [ред.]
|
Примітки [ред.]
- ↑ а б «Чисельність наявного населення Раквере на 1 січня 2012 року». Statistics Estonia. Процитовано 27.11.2012. (ест.)
- ↑ «Дані переписів населення Естонії». Statistics Estonia. Процитовано 27.11.2012. (англ.)
- ↑ «Statistical database: Population and Housing Census». Statistics Estonia. Процитовано 27.11.2012. (англ.)
- ↑ «Храм Рождества Пресвятой Богородицы». Офіційна сторніка Естонської Православної Церкви. Процитовано 4.12.2012. (рос.)
- ↑ «Временная ось крепости Раквере». Офіційний сайт Ракверськрї фортеці. Процитовано 1.12.2012. {{(рос.)
- ↑ «Ев.-лютеранская церковь Святой Троицы в Раквере». Храми Естонії. Процитовано 1.12.2012. {{(рос.)
Джерела [ред.]
- Odette Kirss Історія Раквере. З найдавніших літ до 1944 року = Rakvere ajalugu. Kõige vanemast ajast kuni 1944. aastani. — Virumaa Muuseumid, 2003. — 216 p. — ISBN 9985-62-151-4 (ест.)
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Rakvere |
|
|||||||||
|
||||||||||
|
|||||||||||||||||
