Раквере

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Раквере
Rakvere
Герб Прапор
Герб Раквере Прапор Раквере
Фортеця Раквере
Фортеця Раквере
Розташування міста Раквере
Основні дані
Країна Естонія Естонія
Регіон Ляяне-Вірумаа
Перша згадка 1226
Населення 15 766 (2012)[1]
Площа міста 10,64 км²
Густота населення 1629,4 осіб/км²
Поштові індекси 44306
Телефонний код +372 32
Географічні координати 59°21′00″ пн. ш. 26°21′00″ сх. д. / 59.35000° пн. ш. 26.35000° сх. д. / 59.35000; 26.35000Координати: 59°21′00″ пн. ш. 26°21′00″ сх. д. / 59.35000° пн. ш. 26.35000° сх. д. / 59.35000; 26.35000
Міська влада
Веб-сторінка http://www.rakvere.ee
Мер міста Тоомас Варек

Ра́квере (ест. Rakvere, нім. Wesenberg, цер.-слов. Ракобор) — місто на півночі Естонії, адміністративний центр мааконду Ляяне-Вірумаа. Розташоване на річці Кіюла. Вперше згадується в XIII столітті, засноване поблизу феодального замку. У 13471558 роках містом володів Лівонський орден. Потім містом володіли Росія, Річ Посполита і Швеція. Під час Північної війни в 1710 році місто знов увійшло до складу Росії. В 19191940 і з 1991 року — в складі незалежної Естонії.

Клімат[ред.ред. код]

Раквере розташоване в помірному кліматичному поясі. Середня кількість річних опадів становить 750 мм. Середня річна температура — 4,5 °C, сталі морози розпочинаються в грудні і тривають 80—90 днів. Щороку в місті утворюється сніговий покрив, середня товщина якого становить 30—40 см.

Історія[ред.ред. код]

Руїни замку на пагорбі Валлімягі

Року 1226 вперше згадується Генріхом Латвійським під назвою Тарванпяе (ест. Tarvanpää) у часописі Лівонії. Під час Данського панування отримує назву Везенберг (Wesenberg), що є дослівним перекладом естонської назви Тарванпяе на німкцьку. 18 лютого 1268 поряд з поселенням між Тевтонським орденом з датчанами, що володіли поселенням, та арміями північно-західних князівств Русі відбулась битва. В середині XIII століття на місці старої дерев'яної фортеці будуються перші кам'яні фортифіковані споруди.

12 липня 1302 року, Раквере отримує Любекське право. Коли у 1346 році король Данії продав естонські землі Лівонскому орденові, на місці дерев'яної фортеці вже був збудований великий замок оточений кам'яним муром. Сьогодні руїни цього замку є головною туристичною пам'яткою міста.

У 13471558 роках містом володів Лівонський орден. Року 1508 в Раквере розпочалося будівництво францисканського монастиря. Під час Лівонської війни, Раквере перебував під владою Росії і значно постраждав. За цей час росіянами було побудовано нову лінію укріплень навколо замку. Для будівництва використовувалося переважно коміння з споруд та будинків, що оточували замок. Шведська армія декілька разів невдало намагалася захопити місто, вдалося їй це зробити лише 4 березня 1581 року.

Року 1602 після початку польсько-шведської війни Раквере захоплює Речі Посполитої. Перед тим як місто знову повертається під владу Швеції у 1605 році, його замок руйнують поляки.

У 1703 році під час Великої Північної війни Раквере було спалено. Після капітуляції Естонії та Лівонії у цій війні було укладено Ништадтський мир 1721 року, за яким Раквере отримала Російська Імперія.

В 19191940 та з 1991 року – місто перебуває у складі незалежної Естонії.

Населення[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

За переписом населення 1881 року у Раквере проживало 3509 осіб.[2] На 2012 рік населення Раквере становило 15 766 особи.[1]

Національний склад[ред.ред. код]

Згідно з останнім переписом населення, на 31 березня 2000 року постійне населення Раквере становило 17 097 осіб, з яких 84,79 % назвали себе естонцями. Найбільшою національною меншиною була російська (10,79 %), фінами себе назвали 277 осіб (1,62 %), українцями — 218 осіб (1,28 %), білорусами — 69 (0,40 %), інші національності склали 1,12 % від загальної кількості населення, або 192 особи.[3]

Національність 1970 1979 1989 2000
осіб % осіб % осіб % осіб %
Загалом 17891 100 19011 100 19822 100 17097 100
естонці 13292 74,29 14550 76,53 14902 75,18 14496 84,79
росіяни 3441 19,23 3326 17,50 3545 17,88 1845 10,79
фіни 394 2,20 406 2,14 396 2,00 277 1,62
українці 410 2,29 355 1,87 507 2,56 218 1,28
білоруси 106 0,59 108 0,57 171 0,86 69 0,40
інші 248 1,39 266 1,40 301 1,52 192 1,12

Культура[ред.ред. код]

За часів незалежності активно розвивається туризм, реставруються історичні пам'ятки, відбуваються різноманітні культурні події. Саме в місті Раквере відбувся перший естонський музичний фестиваль у напрямку панк-рок. Також тут проводиться широко відомий міжнародний рок-фестиваль «Green Christmas». З 1994 року в Ракверському театрі проходить театральний фестиваль «БалтоСкандал», під час якого сюди з'їжджається безліч молодих режисерів.

Архітектура та пам'ятки[ред.ред. код]

Раквере зберіг деяку кількість історичних пам'яток, головною з яких є Ракверська фортеця. Серед інших пам'яток слід відзначити дві церкви, млин — який було побудовано в першій половині XIX століття, та залізничну водонапірну башту — зведену у 1871 році.

Фортеця Раквере[ред.ред. код]

Докладніше: Фортеця Раквере

Ракверська фортеця була заснована XIII століття на місці городища естів Тарванпяе (Tharwanpe). В часи Лівонської війни XVI століття фортеця була частково зруйнована. Остаточного руйнування вона зазнала під час польсько-шведської війни 16001611 років. Після якої, у ході ревізії Везенберг було викреслено зі списків діючих фортець через неможливість відбудови.

У XVIIIXIX століттях руїни замку використовувались як каменярня для будівництва в навколишніх околицях. Перші спроби відбудови були проведені у 19011902 роках. Масштабні реставраційні роботи розпочались у 1975 році, з яких основні були завершені до 1988.

Лютеранська церква Святої Трійці.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Перша православна церква в Раквере згадується у 1763 році. Це була пересувна церква при кексгольмському полку. У подальші роки, зі збільшенням православного населення міста виникла необхідність у більшій церкві. У 1839 році за повелінням імператора Ніколая I було придбано будинок міського доктора, який було перебудовано під церкву.[4]

У 1872 році при церкві почали діяти церковнопарафіяльна школа, що проіснувала до 1919 року. Освіту в ній отримували не тільки православні, але й лютерани.

В церкві зберігаються мощі Сергія Флоринського, канонізованого у 2002 році.

Церква Святої Трійці[ред.ред. код]

У 1427 році на місці сучасної церкви Святої Трійці архітекторами Симоном та Андреасом була зведена деревяна церква Михкеля (Михаїла).[5] Року 1698 церкву було перебудовано у муровану.[6] Церква Святої Трійці є однією з найвищих в Естонії, її висота сягає 62 метрів.

Статуя Тарвас[ред.ред. код]

Раквере відоме своєю статуєю туру, під назвою Тарвас. Статую виготовив естонський скульптор Тауно Кангро до 700-ї річниці міста у 2002 році.

Тарвас вважається найбільшою статуєю тварини в Прибалтиці. Вона виготовлена з бронзи і встановлена на гранітному постаменті. Її довжина — 7 м, висота — 4 м, а вага близько 7 тонн. Статуя розташована поблизу замка на краю пагорба Валлімягі. На постаменті викарбувані імена людей і компаній, на чиї кошти її було встановлено.

Спорт[ред.ред. код]

Спорт активно розвивається в Раквере. У 2012 році місто стало одним з поміж інших в Естонії, що приймали матчі Юнацького чемпіонату Європи з футболу. Всі матчі проходили на міському стадіоні.

Спортивні клуби[ред.ред. код]

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Будівля Ракверського театру. 
Стародавній вітряк в Раквере. 
Залізнична водонапірна башта. 
Внутрішній двір фортеці. 
Статуя Тарвас. 

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Чисельність наявного населення Раквере на 1 січня 2012 року». Statistics Estonia. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-11-27.  (ест.)
  2. «Дані переписів населення Естонії». Statistics Estonia. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-11-27.  (англ.)
  3. «Statistical database: Population and Housing Census». Statistics Estonia. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-11-27.  (англ.)
  4. «Храм Рождества Пресвятой Богородицы». Офіційна сторніка Естонської Православної Церкви. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-12-04.  (рос.)
  5. «Временная ось крепости Раквере». Офіційний сайт Ракверськрї фортеці. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-12-01.  {{(рос.)
  6. «Ев.-лютеранская церковь Святой Троицы в Раквере». Храми Естонії. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2012-12-01.  {{(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Odette Kirss Історія Раквере. З найдавніших літ до 1944 року = Rakvere ajalugu. Kõige vanemast ajast kuni 1944. aastani. — Virumaa Muuseumid, 2003. — 216 p. — ISBN 9985-62-151-4. (ест.)

Посилання[ред.ред. код]