Ракетний двигун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вогневі випробовування ракетного двигуна Спейс Шаттла

Раке́тний двигу́н - різновид реактивного двигуна, у якому робоче тіло (газ, продукти згоряння, потік іонів) міститься в об'єкті (ракеті). Практичне застосування мають переважно ракетні двигуни, у яких тяга створюється внаслідок спалювання палива, кисень для цього використовується з окиснювача (рідкого кисню, перекису водню та ін.). Ракетні двигуни приводять у дію ракети-носії космічних кораблів та ракетних снарядів.

Сопло ракет на твердому паливі має витримувати високі температури, тиск, абразивну та хімічну дію продуктів згорання. Ракетний двигун на твердому паливі - це двигун одноразового використання. Тому він має бути якомога дешевший і надійніший та готовий до використання в будь-яку хвилину без профілактичного огляду, дозаправки чи ремонту.

Температура біля стінок сопла досягає точки топлення вольфраму. Тому в сопло вкладають охолоджувані абляційним способом вкладні, виготовлені з композитних матеріалів на основі вольфраму чи графіту. Абляційне сопло не повинно в процесі роботи значно змінювати розмір, бо зміниться реактивна сила двигуна, можливе й аварійне руйнування сопла внаслідок потоншення стінок вкладня.

Вольфрамовий вкладень за формою нагадує кільце. Охолодження його здійснюється за рахунок розплавлення і випаровування легкоплавкого металу, що міститься в його порах. Найкращим для цієї мети є метал, для випаровування одиниці об'єму якого потрібно найбільше тепла.

Посилання[ред.ред. код]