Ракетний танк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Об’єкт 775 (на базі Т-64)

Ракетний танк — тип танка, що використовує тільки керовані ракети як основне озброєння. До ракетних танків традиційно відносять машини на танковій базі, що схожі за характеристиками — перш за все по захисту — з танками традиційної конструкції[1]. Ряд держав експериментували із розробкою прототипів ракетних танків. Так, в Радянському Союзі в період Микити Хрущова на посту генерального секретаря розроблялось кілька проектів ракетних танків, таких як Об’єкт 287 і Об’єкт 775. У 1968 році на озброєння армії СРСР був прийнятий ракетний винищувач танків ІТ-1 ("истребитель танков-1"), збудований на базі Т-62, проте ракетним танком в строгому значенні термина він не був: не мав протипіхотних ракетних боєприпасів і знаходився у штаті не танкових дивізий, а окремих батальйонів винищувачів танків у складі мотострілкових дивізий (тому концептуально ІТ-1 ближче до сучасних СПТРК типу «Хризантеми»). Вже на початку 1970-тих років він був знятий з озброєння. Також проекти ракетних танків розроблялися у Західній Німеччині.

Примітки[ред.ред. код]

  1. На відміну від легкоброньованих машин на колісній або гусеничній базі, що класифікуються як самохідні пускові установки (носії) ПТУР

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]