Ракетні катери проекту 206МР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ракетні катери проекту 206МР
Kahovka 08.jpg
Ракертний катер «Каховка» проекту 206МР
Служба
Тип/клас Ракетний катер
Держава прапора СРСР СРСР Україна Україна
Належність Військово-Морські Сили України
Верф Средне-Невський суднобудівельний завод
Ленінград СРСР СРСР
Закладено 1976 року
Параметри
Тоннаж 230 т (стандартний),
257 т (повний)
Довжина 38,6 м
Ширина 7,6 м
Осадка 2,1 м (по корпусу)
3,26 м (по крилам)
Технічні дані
Силова установка Дизельна ЕУ
Потужність 15 000 к.с.
Швидкість 42 вузли
Автономність плавання 600 миль при 37 вузлах
1450 миль при 14 вузлах
по запасам 5 діб
Екіпаж 25 чоловік
Озброєння
Артилерія 1х1 76,2-мм артустановка АК-176М
Ракетне озброєння 2х1 ПУ ПКРК «Терміт» (2 ПКР П-15М)
Зенітне озброєння 1x6 30-мм артилерійський комплекс АК-630М

Ракетні катери проекту 206МР — у Військово-Морському Флоті СРСР і Військово-Морських Силах України — ракетні катери ближньої морської зони різних модифікацій проекту 206М (шифр «Віхрь», англ. Matka class за класифікацією НАТО).

Загальні відомості. Проектування і будівництво[ред.ред. код]

Проект ракетного катера на підводних крилах 206МР — еволюційна версія великого торпедного катера проекту 206М, розробленого у 1955 році.

У 1960 році для випробувань протикорабельного ракетного комплексу П-25 було прийняте рішення збудувати експериментальний катер проекту 205Е. Він був побудований у 1962 році на суднобудівному заводі ССЗ № 5 і відрізнявся від серійних катерів проекту 205 підйомними контейнерними пусковими установками для ракет П-25 і відповідними корабельними системами. У 1963 році катер дооснастити переднім підводним крилом і керованою транцевою плитою. Після припинення робіт зі створення комплексу П-25, ці технічні напрацювання були використані при проектуванні торпедного катера проекту 206М, який першим із серійних радянських катерів отримав солідне артилерійське озброєння — спарену 57-мм автоматичну артустановку АК-725[1].

У 1974 році ленінградському ЦМКБ «Алмаз» було видано тактико-технічне завдання на проектування ракетного катера під шифром «Віхрь» на базі ТКа проекту 206М. Планувалося, що ці малі РКа замінять ракетні катери проекту 183Р. Проект отримав номер 206МР. Головним конструктором катера був призначений А. П. Городянко[2].

Катер має гладкопалубний сталевий корпус з носовою малопогруженним крилом. Корпус розділяється на десять відсіків дев'ятьма водонепроникними переборками. Корпусу в надводній частині була придана незвичайна форма: для поліпшення умов змиву палуби при радіоактивному забрудненні стик палуби з бортом спеціально скруглений. Надбудови зроблені з легких сплавів.

Двигуни розташовані в п'ятому та сьомому відсіках, пост дистанційного керування механізмами — в сьомому відсіку. Морехідні якості катера забезпечують можливість його використання без обмежень по швидкості при хвилюванні моря до 4 балів включно і на швидкостях до 30 вузлів при хвилюванні моря 5 балів[1].

Головний ударний комплекс катера — дві пускові установки КТ-97М протикорабельних ракет П-15М масою 2,5 тонн, дальністю стрільби 80 км і вагою бойової частини 513 кг. РЛС управління ракетним озброєнням «Гарпун». Катер також оснащений 76-мм артилерійською установкою АК-176М (в носі) і 6-ствольним 30-мм зенітним автоматом АК-630М (в кормі). Наведення обох артсистем здійснюється єдиною РЛС управління вогнем артилерії «Вимпел»[2].

Ракетні катери проекту 206МР призначені для ураження бойових кораблів, транспортів і десантних засобів противника в морі та місцях їх базування в ближній морській зоні[1].

У складі українського флоту та флотів інших держав[ред.ред. код]

Всього в 1977–1983 роках було було побудовано 12 катерів проекту 206МР (Р-27, Р-44, Р-50, Р-211, Р-254, Р-260, Р-262, Р-265, Р-251, Р-15, Р-25, Р-30)[1].

У лютому 1996 року, згідно з українсько-російською угодою про параметри розподілу Чорноморського флоту, у склад Військово-Морських Сил України були передані п'ять катерів:

Ракетні катери проекту 206МР ВМС ЗС України
Назва Введено в експлуатацію Виведений зі складу флоту Статус
U150 «Конотоп» 29 жовтня 1981 13 серпня 2008 переданий ВМС Грузії,
знищений в ході воєнного конфлікту
U151 «Цюрупинськ» 15 червня 1981 29 листопада 2000 списаний, утилізований
U152 «Умань» 1979 2008 списаний, утилізований
U153 «Прилуки» 30 листопада 1979 в бойовому складі флоту
U154 «Каховка» 1980 7 листопада 2012 списаний, на утилізації

U150 «Конотоп» 30 червня 1999 року був переданий Військово-Морським Силам Грузії, де отримав назву «Тбілісі».

U151 «Цюрупинськ» після списання 29 листопада 2000 був переданий Херсонській школі юних моряків.

Станом на 2013 рік в бойовому складі ВМС України знаходиться U153 «Прилуки».

У ВМФ РФ станом на 2011 рік на озброєнні залишилося п'ять катерів даного проекту. Усі в складі Каспійської флотилії. Більшість переобладнана в артилерійські катери[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — СПб.: Галея Принт, 2005. — Т. II. Ударные корабли. Часть II. Малые ракетные корабли и катера. — 122 с. — ISBN 5-8172-0087-2 (рос.)
  2. а б Большие ракетные катера. Проект 206МР, шифр «Вихрь» на сайті russian-ships.info (рос.)
  3. Проект 206МР на сайті Военно-Морской Флот России (рос.)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва: ООО Национальный центр научно-технической информации., 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3
  • Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom: Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1