Раков Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раков Микола Петрович
Основна інформація
Дата народження 1 (14) березня 1908[1][2]
Місце народження Калуга, Російська імперія[1]
Дата смерті 3 листопада 1990(1990-11-03)[1][2][3] (82 роки)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство СРСР
Професії диригент, композитор, музичний педагог, професор, піаніст, скрипаль
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі Глієр Рейнгольд Моріцевич[4]
Інструменти скрипка
Жанри класична музика
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раков.

Микола Петрович Раков (1 (14) марта 1908, Калуга — 3 листопада 1990, Москва) — радянський композитор, піаніст, диригент, педагог. Народний артист СРСР (1989). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

у семирічному віці почав брати уроки гри на фортепіано. Згодом настільки захопився скрипкою і так її освоїв, що до своїх дванадцяти років став професіоналом, граючи в калузькому міському оркестрі та виконуючи на скрипці складну музику І. С. Баха.

В 1926 поступив до Московської консерваторії, де навчався композиції у Р. М. Глієра та С. Н. Василенка, закінчив у 1931.

З 1932 — викладав у Московській консерваторії, з 1943 — професор по класу інструментування.

З 1949 виступав як диригент, виконуючи свої твори та твори класичного репертуару. Працюючи в Консерваторії протягом 58 років, виховав ряд відомих композиторів, серед яких Е. В. Денисов, А. Я. Ешпай, В. І. Мураделі, А. Г. Шнітке, а також написав два великих посібники з оркестровки.

Помер 3 листопада 1990 року. Похований у Москві на Донському кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Творча спадщина Ракова містить велику кількість творів у різних жанрах для різних інструментів. Він прославився як автор творів для дітей та юнацтва, але також і великих концертних творів, серед виконавців яких були Д. Ф. Ойстрах, О. М. Каган та ін. Раков виступав як диригент та піаніст, часто виконуючи власні твори.

Основне місце в творчості Ракова займає інструментальна музика (симфонічна та камерна), в якій композитор широко використовує російський народно-пісенний мелос, а також фольклор народів Радянського Союзу (Марійська сюїта, Перша симфонія — на матеріалі наспівів киргизького акина Токтогула Сатилганова, Російська увертюра, 10 фортепіанних п'єс на народні теми та ін.). Для симфонічних творів Ракова характерні барвистість, вишуканість оркестрового письма; серед творів великої форми виділяється Перший концерт для скрипки з оркестром (1944). Композитор багато працював у галузі інструментальної мініатюри. У його музиці переважають ліричні, світлі, замріяні настрою; в ряді творів втілені образи юності (Друга та Третя симфонії, Симфонієта). Раков є творцем обширного педагогічного репертуару для музичних шкіл та училищ, що включає твори для фортепіано, струнних, духових та народних інструментів, для різних за складом ансамблів, учнівських концертів.

Основні твори[ред. | ред. код]

Твори для оркестру
  • Чотири симфонії (1940—1973)
  • Симфонієта (1958)
  • Марійська сюїта (1931)
  • Російська увертюра (1947)
  • Концертна сюїта (1949)
  • Чотири концерти для фортепіано з оркестром (1969—1977)
  • Два концерти для скрипки з оркестром (1944, 1963)
  • Концертіно для скрипки та струнних (1960)
  • Концертна фантазія для кларнета з оркестром (1968)
Камерні твори
  • Дві сонати для скрипки та фортепіано (1951, 1974)
  • Сонатіна для скрипки та фортепіано (1959)
  • Дев'ять п'єс для віолончелі та фортепіано (1959)
  • Два квартету для чотирьох віолончелей (1984, 1986)
  • Соната для флейти та фортепіано (1970)
  • Дві сонати для гобоя та фортепіано (1951, 1978)
  • Дві сонати для кларнета та фортепіано (1956, 1975)
  • Сонатина для кларнета та фортепіано (1963)
  • Три сонатини для арфи та фортепіано (1965, 1970, 1971)
  • Пісні та романси
Твори для фортепіано
  • Чотири сонати
  • 14 сонатин
  • Варіації
  • П'ять прелюдій
  • Двадцять концертних етюдів
  • «Акварелі» та ін.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Московская консерватория от истоков до наших дней. 1866—2006. Биографический энциклопедический словарь. — М., 2007. — С. 445. [1]
  • Холопов Ю. В. Из рода Раковых. — Калуга: Золотая аллея, 2004.
  • Цукер А. Николай Раков. — М., 1979.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #103796347 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Musicalics
  4. ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0
  5. ↑ Раков Н. П. Национальное музыкальное издательство. 23 січня 2012. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 23 березня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раков_Микола_Петрович&oldid=42255282