Ракун звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ракун звичайний
Three raccoons in a tree.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ракунові (Procyonidae)
Рід: Ракун (Procyon)
Вид: Ракун звичайний
Біноміальна назва
Procyon lotor
(Linnaeus, 1758)
Ареал ракуна: червоним — природний, синім — інтродукції.
Ареал ракуна: червоним — природний, синім — інтродукції.
Синоніми
Ursus lotor
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Procyon lotor
Commons-logo.svg Вікісховище: Procyon lotor
ITIS logo.jpg ITIS: 180575
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 41686
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9654
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Procyon lotor
Fossilworks: 50729

Ракун звичайний, або єнот-полоскун, північний єнот (Procyon lotor) — вид роду Ракун (Procyon) родини Ракунові (Procyonidae). Мешкає у природних умовах на більшій частині Північної Америки. Проте наразі єнота завезли до багатьох країн Європи та Японії. Доволі соціальний ссавець. Був одомашнений людьми [1].

Єноти є всеїдними тваринами. Вони мають доволі міцне тіло і короткі лапи. Середня довжина ракунів — 65 см, хвоста — 25 см; вага сягає від 5,5-7 кг, але може досягати і 12-15 кг. Забарвлення жовтувато-сірого кольору, з характерними чорними смугами на хвості та чорною маскою на морді; хутро дуже густе. Народжують від 1 до 7 єнотинят раз на рік.

Відома в Україні назва «полоскун» (лат. lotor) пов'язана з яскравою біологічною особливістю звіра, який часто живе поблизу води і нерідко «полоще» свою їжу в ній.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Корінний мешканець Центральної та Північної Америки.

На європейський континент вид заселено в 30-х роках 20 ст [2]. Зокрема, його акліматизовували в Німеччині, Білорусі, Молдові, Грузії, Азербайджані. Через деякий час ракун поширився до Нідерландів та Франції.

У дикому вигляді в Україні незнайдений, проте відомі його знахідки за 10-30 км від кордонів України з Білоруссю, де він був виявлений групами по 5-10 особин, що зимували в дуплах вікових дерев. Найімовірніше, вид присутній і на теренах України, в найбільш північних районах Чернігівської, Київської та Житомирської областей. Широкому загалу вид відомий завдяки цирковим програмам та мультфільмам, в яких «єнот» нерідко виступає у якості головного героя.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Голова єнота

Єнот дуже нагадує єнотовидну собаку. Ракун має кремезне тіло, короткі лапи з довгими рухливими пальцями та гострими кігтями. Підошви лап голі. Спирається на всю підошву, коли стоїть, а при ходьбі лише на одні пальці. Через цю особливість, сліди єнота нагадують відбитки людських рук. Довжина його подвійного кроку становить 10-13 см, відбиток сліду передньої лапи — 7х7 см, задньої — 10 см в довжину і 6 см в ширину. Голова широка, з короткою гострою мордою [3]. Вуха невеликі та округлі. Хвіст пухнастий. Хутро густе і довге. Зубна формула — різці 3/3, ікла 1/1, премоляри 3-4/3-4, моляри 2/2-3. Всього 36-42 зубів.

Довжина тулуба 45-75 см, хвоста 20-40 см, висота в холці 30-35 см. Вага 5,4-15,8 кг, в середньому — 6 кг. Самці важче самиць приблизно на 10-30%. Восени можуть набирати вагу в 2-2,5 рази [4].

Хутро жовтувато-сірого кольору з домішкою чорного. Від чола до кінчика носа тягнеться чорно-бура смуга. Навколо очей є чорно-бурі плями. На хвості у єнота-полоскуна 5-7 широких кілець сіро-жовтого і чорно-бурого кольору.

Харчування[ред.ред. код]

Відбиток єнота у бруді

Єнот всеїдний. В харчуванні виражена сезонна зміна. Навесні і на початку літа основу раціону складають комахи, безхребетні та гризуни (іноді маленькі птахи), а в другій половині літа і восени він переважно їсть рослинну їжу (плоди та горіхи, дикі вишні, агрус, ягоди бузини, дикий виноград, полуницю і городні культури, як наприклад, картоплю і зерно). В південних частинах ареалу, де є рясна кількість горіхів і зерна, єнот продовжує добувати продовольство протягом усього року.

Поїдає різноманітних комах та їх личинок, земляних черв'яків, равликів, жаб, раків, рибу і гризунів. Рідше єноти поїдають ондатр, білок, кроликів і яйця водоплавних птахів. Періодично здійснює набіги на гнізда комах (шершнів, джмелів, термітів і мурах), здебільшого через їх личинки. Товста шкіра і хутро захищають тварин від жал розгніваних комах.

Можуть вправно плавати, хоч і роблять це неохоче. У воді можуть знайти собі якусь здобич, на кшталт, рибу чи безхребетних.

Живучи недалеко від людей, єноти охоче риються в смітті, вишукуючи їстівні продукти, нерідко забираються і до пташників.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Єнот біля будинку
Єнот та скунс

Єнот мешкає в різноманітних місцях проживання біля річок, озер, в заплавах, рідше передгірних листяних і змішаних лісах. Хвойних лісів та лісів без водойм уникає. Селиться на околицях полів, в садах та інших лісонасадженнях, зустрічається в скверах міст і передмість. Взагалі досить легко пристосовується до антропогенного ландшафту. У межах свого природного ареалу, єноти населяють низинні і рівнинні ділянки, уникаючи регіонів з жорсткими зимами.

Ворогами єнота є койоти, вовки, руді рисі, алігатори, сови. На дитинчат часто полюють змії.

Веде нічний спосіб життя. День проводить на гілках дерев або в дуплах, на полювання виходить із початком сутінків. У єнотів чудовий нічний зір і гострий слух. Вони дуже динамічні альпіністи і чудово лазять по деревах. Можуть спускатися з дерева головою вперед, завдяки рухливим ступням ніг, які можуть повертатися майже на 180 градусів. У єнотів дуже рухливі пальці, майже, такі ж спритні, як і у мавп. Також можуть, як мавпи або лінивці, лазити по горизонтальних гілках, висячи на них вниз спиною.

По землі єноти зазвичай ходять, але можуть і бігати. Ходять розміреною ходою, але у випадку небезпеки можуть розвивати швидкість до 24 км/год. Без жодних наслідків для себе можуть зістрибнути (або впасти) з висоти 10-12 метрів. У пошуках їжі єноти за ніч можуть пройти до 2,5 км.

Кількість популяції виду широко змінюється залежно від типів середовища існування. У вологих низинних районах (болотах, приливних зонах і заливних рівнинах) щільність становить до 50 особин на 1 км². У сільськогосподарських районах та лісах щільність досягає 20 особин на 1 км², а в приміських районах до 69 на 1 км².

Єнотеня на дереві

Єноти гарні плавці, але плавають неохоче. У північних широтах ареалу калорійна дієта надзвичайно важлива для єнота, оскільки тварини повинні накопичувати достатній запас жиру, щоб витрачати їх протягом зимового сну. Жир накопичується по всьому тілу, навіть навколо хвостової кістки, при цьому шар жиру, особливо на спині досягає до 2,5 см.

Єнот єдиний представник родини єнотових, який з настанням зими вкладається спати на чотири і більше місяців. Сон єнота неглибокий і переривчастий. У теплу погоду єнот іноді прокидається і може протягом кількох годин бродити близько лігва. У холодну морозну і сніжну погоду не залишає нори, заощаджуючи свої жирові запаси.

Своє житло єнот влаштовує в дуплах старих дерев, ущелинах і накопиченнях каменів. Іноді використовує старі нори інших тварин, але сам рити нори не вміє. Іноді житла розташовуються на висоті 20-30 метрів над землею в дупластих деревах.

Єнот дуже цікавий, активний, сміливий і розумний. Це інтелектуальна тварина, легко пристосовується до швидко змінюючогось середовища існування. Іноді єнотів тримають як домашніх тварин. Вони дуже швидко стають ручним. Єноти не визнають заборон, і якщо вони щось вирішили зробити, або хочуть чогось, то обов'язково зроблять чи отримують це. У період статевого дозрівання єноти стають дещо агресивними, але це швидко минає і виникає не у всіх.

Соціальна структура[ред.ред. код]

Насамперед, єнот є одинаком. Дорослі самці зимують у лігві поодінці, а сімейна група часто живе разом протягом першої для дитинчат зими. Після цього вже дорослі єнотенята шукають для себе окрему домівку.

Площа сімейної мисливської ділянки змінюється від особливості місця проживання, населеності, кількості й різноманітності їжі. Приватна ділянка використовується тваринами задля добування продовольства, води і для відпочинку. У сільськогосподарських районах східної частини Північної Америки, такі ділянки зазвичай складають 1-4 км², тоді як в степах єноти використовують більш великі ділянки (аж до 50 км²). Територія єнотів, що живуть у передмістях, становіть менше 0,1 км².

Виходячи з нори у пошуках їжі опісля настання сутінків, єнот починає обходити свою територію. При зустрічі двох єнотів-сусідів, тварини починають гарчати, показувати один одному зуби та наїжачувати хутро на спині. Після такої демонстрації тварини зазвичай розходяться та не вступають в бійку. Сімейна група, яка складається із матері та її дитинчат, протягом ночі добуває собі харчі, а на протязі всього наступного дня відпочиває. Самці, які живуть поодинці, полюють самостійно.

Розмноження[ред.ред. код]

Єнотиня

Самиці моногамні, самці ракунів полігамні. Самці не беруть участі у виховуванні та догляді за єнотинятами.

Період розмноження припадає на лютий-березень, в південних частинах ареалу спостерігається цілорічне розмноження. Вагітність триває 9-10 тижнів (в середньому 63 днів). Матері народжують своїх дітей в лігві в дуплі дерева. Народжується від 1 до 7 дитинчат, в середньому 3-5.

Новонароджені важать близько 60-75 г, беззубі та сліпі. Очі відкриваються на 15-18 день; зуби прорізуються на 17-20 день. Коли їм виповнюється 10 днів, у них починає проявлятися чорна маска на морді та загальне забарвлення. Вуха починають рівно стояти на голові на 18-24 день. У віці 4-6 тижнів вже починають виходити з лігва. У матерів лактація триває до трьох місяців.

Протягом свого першого літа, єнотенята вправно навчаються у матері. Вона показує їм як лазити по дереву, плавати, де шукати їжу і як полювати. Родина залишається разом, поки доросла самиця не народить наступне потомством. Зазвичай, цей період настає наступної весни. Частина дитинчат покидає самицю восени, а частина залишається в лігві до наступного року. Сини йдуть з материнської ділянки на набагато більші відстані, ніж дочки, які зазвичай залишаються в безпосередній близькості від території матері.

Статеве дозрівання настає в перший рік у жіночої статті, та в 2 рік у чоловічої статі.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «yakprosto.com. Домашні єноти». yakprosto.com. Процитовано 2014-06-05. 
  2. «Цікаво знати. Цікаві факти про єнотів». cikavo-znaty.org.ua. Процитовано 2014-06-05. 
  3. «Wild Life Nature. Єнот». wildlife.org.ua. Процитовано 2014-06-05. 
  4. «zoolog.com.ua. Єнот-полоскун». zoolog.com.ua. Процитовано 2014-06-05.